НАГОВІР — ЕТИМОЛОГІЯ
говори́ти
бушувати», болг. гово́ря «говорю», м. говори «говорить», схв. говȏрити, слн. govoríti, стсл. говорити «галасувати, кричати»;
псл. govoriti, [*gavoriti], похідне від goѵоrъ [*gavorъ] суфіксального утворення від звуконаслідувального gov- [gav-]‹ ‹ іє. *gou-/gōu- (пор. [го́вка] «розмова» МСБГ);
первісне значення дієслова, очевидно, «галасувати, кричати»;
споріднене з лтс. gavilêt «голосно веселитися, співати без слів (також про соловʼя)», gaurât «свистіти, бушувати», gauda «нарікання», gaura «базікання», лит. gaũsti «шуміти; лунати (про дзвони)», двн. gikewen «звати», дангл. cíegan (з герм. *kaujan), двн. kuma «скарга», гр. γόος «стогін, скарга», γοάω «скаржуся, оплакую», дінд. gávate «звучить», jṓguve (з редуплікацією) «повідомляю, кричу»;
менш надійне зіставлення з гр. βοή «крик», ірл. guth «голос», що передбачає іє. *guou- (Meillet Études 408; Pedersen Kelt. Gr. I 108), а також з гр. θόρυβος, що передбачає праформу іє. *ghuorubos (Machek ESJČ 181);
р. говори́ть, бр. гавары́ць, др. говорити «кричати; говорити», п. goworzyć «балакати, базікати», [gaworzyć] «лепетати; балакати», ч. hovořiti, слц. hovoriť, вл. howorić «глухо» звучати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́вір
гові́рка
говірки́й
говірли́вий
говірни́й
гово́р
«поговір, говір»
говори́ло
(у виразі говори, г. «казала-балакала»)
говори́льня
говорі́нка
«буркітлива розмова Ж; базікання Я»
говорли́вий
говору́н
говору́ха
говору́шки
«лепетання дитини»
говору́щий
«говіркий»
говорю́чий
до́говір
за́говір
«змова»
загово́рець
«змовник»
за́говорок
«тс.»
зго́вір
згово́рини
«змовини»
нагові́р
одгові́р
«відмовка»
перегові́рник
«парламентер»
перегово́ри
перегово́рщик
«перекладач»
погові́р
пригові́р
«приказка, прислівʼя»
пригові́рка
«тс.»
пригово́рка
«приповідка»
прогово́р
«договір»
ро́зговір
«розмова»
розгово́рки
«розмови»
ро́згово́рливо
угові́р
«умова»
угово́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гавары́ць | білоруська |
| howorić звучати «глухо» | верхньолужицька |
| γόος «стогін, скарга» | грецька |
| βοή «крик» | грецька |
| θόρυβος | грецька |
| cíegan (з герм. *kaujan) | давньоанглійська |
| gikewen «звати» | давньоверхньонімецька |
| kuma «скарга» | давньоверхньонімецька |
| gávate «звучить» | давньоіндійська |
| говорити «кричати; говорити» | давньоруська |
| *gou-/gōu- (пор. [го́вка] «розмова» МСБГ) | індоєвропейська |
| *g | індоєвропейська |
| *gh | індоєвропейська |
| guth «голос» | ірландська |
| gavilêt «голосно веселитися, співати без слів (також про соловʼя)» | латиська |
| gaũsti «шуміти; лунати (про дзвони)» | литовська |
| goworzyć «балакати, базікати» | польська |
| govoriti | праслов’янська |
| говори́ть | російська |
| hovoriť | словацька |
| gaworzyć «лепетати; балакати» | українська |
| hovořiti | чеська |
| *gavoriti | ? |
| *gavorъ | ? |
| gaurât «свистіти, бушувати» | ? |
| gauda «нарікання» | ? |
| gaura «базікання» | ? |
| γοάω «скаржуся, оплакую» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України