НАВІНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
навіну́ти «послати, відправити»«навеять»«Що Бог навіне, того ніхто не мине» (у словнику Грінченка значення тлумачиться неправильно: ; пор. ілюстрацію: )
очевидно, походить від псл. *navětnǫti «сповістити», пов’язаного з ітеративом *navětjati;
можливо, що теперішнє українське слово походить від п. nawinąć (nawinąć się «з’явитися»), яке зводиться до іншого варіанта тієї ж праслов’янської основи *navitnǫti;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nawinąć (nawinąć się «з’явитися») | польська |
| nawinąć się | польська |
| *navětnǫti «сповістити» | праслов’янська |
| *navětjati | праслов’янська |
| *navitnǫti | праслов’янська |
навину́тися «навернутися, зустрітися, трапитися»
запозичення з польської мови;
п. nawinąć się «тс.», деетимологізоване і зближене з nawі- jąć «навивати», походить від псл. *na-vitnǫti/navětnǫti «послати, повідомити», до якого зводиться й укр. навіну́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nawinąć się «тс.» | польська |
| nawijąć «навивати» | польська |
| *na-vitnǫti/navětnǫti «послати, повідомити» | праслов’янська |
| навіну́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України