НАВПІР — ЕТИМОЛОГІЯ
навпі́р «наперекір, на зло»
очевидно, результат злиття прийменника на- з іменником [у́пір] «упертість»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на- «упертість» | українська |
| у́пір | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України