НАВКОЛИШНЬОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат злиття псл. na okolo «на околицю», яке спочатку повинно було вживатися лише для позначення мети чи напряму руху і тільки згодом стало означати також місце розташування;

вважається також результатом контамінації ст. вколо і наоколо (ІУМ Морфологія 403);

бр. наво́кал «навколо», слц. navôkol, naokolo, болг. нао́коло, м. наоколу, схв. нȁоколо, слн. naokóli «тс.»;

псл. kolo «біля, поруч, близько», прийменник, утворений на основі форми зн. в. одн. іменника kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло»);

пізніше на українському ґрунті з цим прийменником злився прислівник-прийменник ст. око́ло «навколо, біля», в якому зазнало редукції початкове о (результатом його неповної редукції є ў, в, що зберігається в формах [вко́ло] «навколо», довко́ла, навко́ло>. – Мельничук CM III 140, 146–147; ІУМ Морфологія 437– 438; Фасмер III 129; Sławski II 369; Machek ESJČS 215; ESSJ Sl. gr. 88– 91. – Див. ще ко́ло¹, о́ко́ло;

р. [ко́ло́] «коло, поблизу, біля, навколо, близько (про кількість, час)», бр. [кала́] «коло, біля, поруч, при», [ко́ло] «тс.», п. koło «тс.; навкруги, навколо; близько (про кількість, час)», [kole] «коло, біля», ч. сx.-мор. [kol’е] «біля; поруч; близько», слц. поет. kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги», болг. заст. [кол] «біля, поруч», схв. рідк. kolo «біля, навколо»;