НАВЗНАКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

праслов’янське утворення з прийменників na, vъz і остаточно не з’ясованого компонента nakъ, збереженого в схв. нàком (након) «після, за», що найбільш переконливо тлумачиться (Топоров LP 8, 194–206) як споріднений з лтс. nãkt «іти, приходити», ienãkt «доспівати, дозрівати», nãkams «наступний, майбутній», лит. nókti «спіти, дозрівати», nóktis «бігати наввипередки», дангл. (ge)nǣgan «наближатися, брати», нвн. nahen «наближатися», nach «після», лат. neco «убиваю, знищую», noceo «шкоджу», гр. νέκυς «мертвий», тох. В näk- «знищувати», А «зникати», дінд. náśyati «втрачається, зникає» (іє. *nek-//* nek ̑- «переміщуватися, доходити, наближатися, опускатися»);

менш переконливе зіставлення з дінд. nākaḥ «небо» і тлумачення як результату розширення компонентом -kъ прийменника na, подібно до ра-kъ, pro-kъ, *per-kъ та ін. (Фасмер ІІІ 34; Holub–Kop. 240; Zubatý St. a čl. I 2, 373–388), як результату контамінації nikъ «ниць» і opakъ «зворотний» (БЕР І 204), як похідного від гіпотетичного *g’(e)nō- «спина, хребет» (Трубачев ВЯ 1957/2, 93), як результату видозміни гіпотетичної форми *nanika, від якої виводиться р. наизна́нку (Machek ESJČ 392), як відповідника до двн. hnach (hnacch) «потилиця, загривок», нвн. Nacken «тс.» (Mikl. Lex. 405) або до двн. anka (ancha) «в’язи» (Mikl. EW 211);

р. [на́взнак, на́взначь, взнак, взначь] «тс.», п. na wznak «горілиць, на спині», ч. vznak «спиною, навзнак», слц. naznak «навзнак», вл. нл. znak «навзнак; спиною; головою наперед», болг. въ́знак «тс.», схв. нȁузнāк «навзнак; за спиною, ззаду», нȁузнāко, наỳзначицē «тс.», слн. navznák «навзнак», vznák, стсл. възнак «тс.»;