НАБУХ — ЕТИМОЛОГІЯ
бу́хнути «набрякати»
псл. bux-‹*bous-;
пов’язується з псл. buxati «ударяти»;
споріднене з свн. bûs «надутість, припухлість», нвн. bausen «набухати», Bausch «випуклість»;
іє. *b(h)ōus-, b(h)ūs- «пухнути, набрякати», очевидно, пов’язане з *bheu-: *bhou-: *bhū: «рости, напухати»;
р. бу́хнуть, ч. nabouchaný «огрядний», болг. Бу́хна «розростатись, сходити» (про тісто), схв. на́бухнути «набухати», слн. [búhniti] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буха́стий
«випуклий»
бухна́тий
бухо́ний
«пухкий»
набуха́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Бу́хна «розростатись, сходити» (про тісто) | болгарська |
| *b(h)ōus- | індоєвропейська |
| bausen «набухати» | нововерхньонімецька |
| bux-‹*bous- | праслов’янська |
| buxati «ударяти» | праслов’янська |
| бу́хнуть | російська |
| на́бухнути «набухати» | сербохорватська |
| bûs «надутість, припухлість» | середньоверхньнімецька |
| búhniti «тс.» | словенська |
| nabouchaný «огрядний» | чеська |
| Bausch «випуклість» | ? |
| b(h)ūs- «пухнути, набрякати» | ? |
| *bhū: «рости, напухати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України