НАБРЯК — ЕТИМОЛОГІЯ

бря́кнути «бубнявіти, набухати»

псл. *bręk-;
споріднене з лит. brìnkstu, brinkti «набрякати, набухати», brankà «набухання», дісл. bringa «груди», дангл. bring-ádl «хвороба легенів», ісл. bríngr «горб», які виводяться з іє. *bhren«виступати (вперед), випинатися; край, виступ»;
зіставляється також (Sadn.– Aitz. VWb. I 184; Brückner 44–45) з бря́кнути «задзвеніти» (як брю́згнути «набрякати» з р. брюзжа́ть «бурчати», брюзга́, п. brzmieć «бриніти» з nabrzmieć «набрякнути»);
р. бря́кнуть, бр. бра́кнуць, [бря́клый] «мокрий, насичений вологою», п. nabrzękać «набрякати», болг. [бре́квам] «сердитися, вибухати, набухати, пухнути, швидко, раптово текти, вирувати, клекотати», м. брекне «пухне, набухає», слн. zabrékniti «набрякнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бря́кти «тс.»
на́бряк
набря́клий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
бра́кнуць білоруська
бре́квам «сердитися, вибухати, набухати, пухнути, швидко, раптово текти, вирувати, клекотати» болгарська
bring-ádl «хвороба легенів» давньоанглійська
bringa «груди» давньоісландська
*bhren «виступати (вперед), випинатися; край, виступ» індоєвропейська
bríngr «горб» ісландська
brìnkstu литовська
брекне «пухне, набухає» македонська
nabrzękać «набрякати» польська
*bręk- праслов’янська
бря́кнуть російська
zabrékniti «набрякнути» словенська
бря́клый «мокрий, насичений вологою» українська
brinkti «набрякати, набухати» ?
brankà «набухання» ?
бря́кнути «задзвеніти» (як брю́згнути «набрякати» з р. брюзжа́ть «бурчати», брюзга́, п. brzmieć «бриніти» з nabrzmieć «набрякнути») ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України