МІШАНИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

міша́ти «змішувати; заважати»

псл. měšati (‹*měsjati) «мішати», пов’язане чергуванням приголосних з měsiti «місити»;
р. меша́ть, бр. мяша́ць, др. мѣшати, п. mieszać, слц. miešať, вл. měšeć, нл. měšaś, полаб. messat, болг. ме́шам, м. меша, схв. ме́шати, слн. méšati, стсл. мѣшати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

впере́міш
впере́мішку
впо́міш «ТС.»
всу́міш
до́мішка
замішани́на «мішанина; сум’яття»
заміша́ння
заміша́нство «збентеженість»
за́мішка «рідка страва; напіврідка суміш кормів»
змі́шувальний
змі́шувач
міша́к «мішалка»
міша́лка
міша́льний
міша́льник
мі́шанець «метис, гібрид, виродок; порушник спокою»
мі́шанє «суміш; спільне пасовисько»
мі́шаний
мі́ша́ник «селянин, що дає своїх овець пастися разом з чужими»
мішанина
мішаниця
мі́шанка «кормова суміш; [спільне пасовисько Ж]»
міша́тися «вмішуватися, втручатися»
мі́шка «палиця для мішання рідини; суміш»
мі́шма «упереміш»
мішу́н «мішалка»
наміш «сміття, суміш»
намі́шованик «вид печива, пирога»
намі́шуваник «вид хліба»
о́бмішка «висівки або мука, що підмішується до корму»
пере́мі́шка «перешкода; переміна; змішування»
перемі́шне «впереміш»
по́місь
помі́ха «перешкода»
по́міш «мішанина; впереміш»
при́місь
при́мітний
при́мішка
су́міш
су́мішка
су́мішний «змішаний»
су́мішниця «компост»
у́мішка «придача; гарнір, приправа»
упере́міш
упере́мішку
усу́міш
шка «замішання, перешкода»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мяша́ць білоруська
ме́шам болгарська
měšeć верхньолужицька
мѣшати давньоруська
меша македонська
měšaś нижньолужицька
messat полабська
mieszać польська
měšati «мішати» (‹*měsjati) праслов’янська
меша́ть російська
ме́шати сербохорватська
miešať словацька
méšati словенська
мѣшати старослов’янська
měsiti «місити» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України