МІТКАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
мі́тити «ставити мітку; мати на увазі, намічати; цілити»
псл. mětiti опосередковано пов’язане з metati «метати»;
зіставляється з дінд. mātiḥ «міра, пізнання», лат. mētior «міряю», гр. μ́ητις «рада; розум», дангл. mǣd «міра», пов’язаними з іє. *mē«міряти»;
можливий також більш віддалений зв’язок з гот. maitan «рубати, різати, висікати»;
р. ме́тить, бр. ме́ціць, др. мѣтити, п. przymiot «приміта, ознака», болг. смя́там «рахувати, вичисляти, вважати», схв. замијèтити «примітити», приме́тати «тс.; зазначити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мітка
«замітка, запис»
відмі́тина
«пляма іншого кольору на шкірі тварини»
відмі́тка
відмі́тчик
домітува́ти
«метикувати»
Ж
замі́т
«пам’ять, спостерігання»
замі́тина
«зарубка у теслярів»
за́мі́тка
замітки́й
«примітний»
замі́тли́вий
«спостережливий»
замі́тниця
«довге і тонке дерево, яке сплавляють»
заміча́ти
замі́чка
«замітка»
изміча́ти
«спостерігати»
мі́та́
мі́тка
мітки́й
«примітний»
мі́ткий
«влучний»
мі́тчик
мі́чений
намі́тка
невзамі́ту
«непримітне»
невмі́тно
«тс.»
одме́тний
«відмінний чимось від іншого»
помі́тка
помі́тливий
«спостережливий»
помі́тний
поміча́ти
«спостерігати; робити помітки»
примі́та
примі́тка
при́мітка
«приміта»
примі́тливий
«уважний»
примітний
приміча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́ціць | білоруська |
| смя́там «рахувати, вичисляти, вважати» | болгарська |
| maitan «рубати, різати, висікати» | готська |
| μ́ητις «рада; розум» | грецька |
| mǣd «міра» | давньоанглійська |
| mātiḥ «міра, пізнання» | давньоіндійська |
| мѣтити | давньоруська |
| *mē «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| przymiot «приміта, ознака» | польська |
| mětiti опосередковано пов'язане з metati «метати» | праслов’янська |
| ме́тить | російська |
| замијèтити «примітити» | сербохорватська |
| приме́тати «тс.; зазначити» | українська |
мота́ти
псл. motati «мотати, махати, намотувати», пов’язане чергуванням голосних з metati «метати, кидати; міряти»;
споріднене з лит. matóti «мотати», matãros «шпулька, прядка»;
р. мота́ть, бр. мата́ць, п. вл. motać, ч. motati, слц. motať, нл. motaś, болр. мота́я, м. мота, схв. мòтати, слн. motáti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замотиля́ти
«за махати»
замо́тячки
«пристрій для змотування мітків у клубки»
змо́тувальник
змо́тувач
мі́ток
(міра пряжі)
мот
«марнотратник»
мота́лка
«прилад для розмотування чи перемотування»
мота́лька
«моток ниток для вишивання»
мота́льний
мота́льник
мота́льня
«приміщення, де мотають пряжу та ін.»
мота́ля
«жінка, яка мотає пряжу»
мотани́на
«біганина, метушня»
мота́рь
«крутій, шахрай»
мота́тися
мота́чка
«котушка, шпулька»
мота́шка
«моток»
(Ме)
мо́ташка
«витушка; міток; нитки, намотані на коток»
моти́га
«марнотратник»
мо́тля́ти
«метляти; махати»
мотля́тися
«метлятися; розвіватися; метушитися; [тинятися]»
мотну́ти
мотну́тися
мо́то
«міток»
мото́к
«що-небудь намотане»
мо́ток
«міток»
мотону́тися
моту́шка
«витушка»
мотю́га
«шахрай»
мо́тюшка
«витушка»
мотя́га
«інтриган, шахрай; марнотратник»
намо́тка
намо́тувальний
намо́тувальник
обма́танка
«велика суконна хустка»
обмо́тка
обмо́тник
обмо́тувальний
обмо́тувальник
перемі́т
«помилка при намотуванні ниток на снувалку»
перемо́та
«нитка, покладена при намотуванні пряжі на снувалку не на належний кілочок»
перемо́тка
перемо́тувальний
перемо́тувальник
підмо́тка
помота́йло
«той, хто мотає»
промо́тувати
«мотати (спец.); марнотратити»
розмо́тка
розмо́тувач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мата́ць | білоруська |
| motać | верхньолужицька |
| matóti «мотати» | литовська |
| мота | македонська |
| motaś | нижньолужицька |
| motać | польська |
| motati «мотати, махати, намотувати» | праслов’янська |
| мота́ть | російська |
| мòтати | сербохорватська |
| motať | словацька |
| motáti | словенська |
| motati | чеська |
| metati «метати, кидати; міряти» | ? |
| matãros «шпулька, прядка» | ? |
| мота́я | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України