МІСІЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мі́сія «відповідальна роль; делегація, яку посилають з певною метою; дипломатичне представництво; завдання, доручення»
запозичення з латинської мови;
лат. missio «посилка, відправлення» пов’язане з mitto «надсилаю, відправляю, супроводжую», очевидно, спорідненим з ав. maeð- «посилати»;
р. ми́ссия, бр. мі́сія, п. misja, ч. mise, misse, слц. misia, вл. misija, болг. ми́сия, м. миujа, схв. мùcujа, слн. misíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
місіоне́р
«проповідник, що надсилався християнською церквою до нехристиян»
місіоне́рство
«діяльність місіонера»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
maeð- «посилати» | авестійська |
мі́сія | білоруська |
ми́сия | болгарська |
misija | верхньолужицька |
missio «посилка, відправлення» | латинська |
миujа | македонська |
misja | польська |
ми́ссия | російська |
мùcujа | сербохорватська |
misia | словацька |
misíja | словенська |
mise | чеська |
misse | чеська |
mitto «надсилаю, відправляю, супроводжую» | ? |
трансмі́сія «механізм для переда-вання руху»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Transmissión, фр. англ. transmission походять від лат. trānsmissio «пересилання, передача», пов’язаного з дієсловом trānsmittere «пересилати, переправляти», утвореним за допомогою префікса trans- «пере-» від дієслова mittere «посилати, відправляти», до якого зводиться й укр. мі́сія;
р. трансми́ссия, бр. трансмі́сія, п. transmisja, ч. transmise, слц. transmisia, вл. transmisija, болг. трансми́сия, м. трансмисиja, схв. трансмѝсиja, слн. transmisíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
трансміси́вний
(мед.)
трансмісі́йний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
transmission | англійська |
трансмі́сія | білоруська |
трансми́сия | болгарська |
transmisija | верхньолужицька |
trānsmissio «пересилання, передача» | латинська |
trānsmittere «пересилати, переправляти» | латинська |
trans- «пере-» | латинська |
mittere «посилати, відправляти» | латинська |
трансмисиja | македонська |
Transmissión | німецька |
transmisja | польська |
трансми́ссия | російська |
трансмѝсиja | сербохорватська |
transmisia | словацька |
transmisíja | словенська |
мі́сія | українська |
transmission | французька |
transmise | чеська |
комі́сія
слат. *commissio «доручення», лат. commissio «збирання; поєднання, зв’язок; змагання; промова» пов’язані з лат. committo «зводжу (для змагання, боротьби); зіставляю, з’єдную; доручаю», утвореним за допомогою префікса com- «з-» від дієслова mitto «кидаю, випускаю, посилаю», до якого зводиться й укр. мі́сія;
очевидно, через посередництво польської мови запозичено з латинської;
р. коми́ссия, бр. камі́сія, п. komisja, ч. komise, слц. komisia, вл. komisija, болг. коми́сия, м. коми́сија, схв. комùcиja, слн. komisíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
комісі́йний
комісіоне́р
перекомі́сія
«повторний огляд комісією»
підкомі́сія
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
камі́сія | білоруська |
коми́сия | болгарська |
komisija | верхньолужицька |
commissio «збирання; поєднання, зв’язок; змагання; промова» | латинська |
committo «зводжу (для змагання, боротьби); зіставляю, з’єдную; доручаю» | латинська |
коми́сија | македонська |
komisja | польська |
коми́ссия | російська |
комùcиja | сербохорватська |
*commissio «доручення» | середньолатинська |
komisia | словацька |
komisíja | словенська |
мі́сія | українська |
komise | чеська |
com- «з-» | ? |
mitto «кидаю, випускаю, посилаю» | ? |
компрометува́ти «шкодити добрій славі когось, чогось»
очевидно, через російську і через польську мови запозичено з французької;
фр. compromettre «компрометувати; наражати на небезпеку; іти на компроміс; передати на третейський суд» (первісно «зобов’язуватися; погоджуватися на полюбовне вирішення спору») походить від лат. comprōmitto «погоджуюся з тим, щоб виконати рішення третейського судді», утвореного за допомогою префікса com- «з-» від дієслова prōmitto «відпускаю, обіцяю, пропоную», яке складається з префікса ргō-/рго- «перед-» і дієслова mitto «кидаю, посилаю; доручаю», до якого зводиться й укр. мі́сія;
р. компромети́ровать, бр. кампраметава́ць, п. вл. kompromitować, ч. kompromitovati, слц. kompromitovať, болг. компромети́рам, м. Компромити́ра, схв. кòмпромитовати, компромити́рати, слн. kompromitírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
компромета́ція
компрометува́ти
«тс.»
компроміта́ція
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кампраметава́ць | білоруська |
компромети́рам | болгарська |
kompromitować | верхньолужицька |
comprōmitto «погоджуюся з тим, щоб виконати рішення третейського судді» | латинська |
Компромити́ра | македонська |
kompromitować | польська |
компромети́ровать | російська |
кòмпромитовати | сербохорватська |
kompromitovať | словацька |
kompromitírati | словенська |
мі́сія | українська |
компромити́рати | українська |
compromettre «компрометувати; наражати на небезпеку; іти на компроміс; передати на третейський суд» (первісно «зобов’язуватися; погоджуватися на полюбовне вирішення спору») | французька |
kompromitovati | чеська |
com- «з-» | ? |
prōmitto «відпускаю, обіцяю, пропоную» | ? |
ргō-/рго- «перед-» | ? |
mitto «кидаю, посилаю; доручаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України