МІРИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мі́ряти «визначати розмір; [цілити]»
псл. měriti, пов’язане з měra і, далі, з mětiti «мітити; цілитися»;
споріднене з лит. mẽtas «час», гот. mitan «міряти», лат. mētior «міряю», дінд. mati «міряє»;
іє. *mē- «міряти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
mériti
бе́змір
«безмежжя»
безмі́р'я
«тс.»
безмі́рний
безнемі́рний
«безмірний»
вимір
«розмір, вимірювання; [мірчук; зерно, яке купують на млині і там же змелюють Ж]»
ви́мірити
«виміряти; [націлитися]»
вимі́рник
вимі́рювач
виміря́тися
«вимірюватися на палиці; [вибачатися, виправдовуватися]»
домі́рний
«відповідний, пропорційний»
за́мір
«задум, намір»
за́мі́р
«замірювання; [намір; вимірене поле]»
замі́ристий
«самовпевнений, зухвалий»
замі́рка
«намір Я; палиця з нарізками для вимірювання рідини»
замірну́ти
«замахнутися»
за́мірок
«намір»
заміря́ти
«вимірювати; замахуватися»
заміря́тися
«замахуватися; мати намір»
змір
([з. очи́й] «окомір»)
змі́р'я
«вимір»
змі́рок
«мірка»
мі́ра
мі́ренник
«землемір; вимірювач; роздавач»
мі́рець
міри́вчий
міри́ло
міри́льний
«вимірювальний»
міри́нник
«тс.»
мі́рити
«тс.»
мі́риця
«восьмина, гарнець»
мі́рка
мі́рний
«розмірений; вимірювальний; помірний; проміжний»
мі́рник
«землемір; [міра сипких тіл]»
мірни́ця
«четверик»
мі́рниця
«одиниця об’єму сипких тіл»
мі́рність
«помірність»
мірове́
міро́чне
«тс.»
міро́чник
«мірошник»
міро́шник
«мельник; [підмайстер, що бере мірчук за помел Ж]»
мірошникі́вка
мірошникува́ти
міро́шниченко
мірча́к
«міра об’єму для рідких і сипких тіл»
мі́рчий
«землемір; приймальник сукна на сукновальні»
мі́рчити
«забирати частину зерна за помел»
мірчу́к
«міра зерна, що береться за помел»
мі́ряльний
міря́льник
мі́ряник
«землемір»
мі́рятися
«порівнюватися; намагатися, пробувати»
мѣрити
навмі́р
«як попало, без розбору»
надмір
«дуже, занадто»
на́дмір
«надлишок»
надмі́рний
надмі́ру
«тс.»
надо́мір
«зверх, ще раз, на додачу»
назавмі́ру
«надто, надмірно»
назаумі́ру
«тс.»
на́мір
наміря́тися
«мати намір; націлюватися»
наро́змір
«відповідно»
наумі́р
«тс.»
невимі́рний
недомі́р
«недостача в розмірі»
недомі́ро́к
«[тс. Ж]; маломірка»
незміре́нне
«незмірно»
незміре́нний
незмі́рено
«тс.»
незмі́рний
немі́рний
«непомірний»
немі́ряний
«безмірний, безмежний»«надмірний»«незрівнянно»
неомі́рний
«неосяжний»
непомі́рний
неумі́рний
«нерегулярний»
о́бмір
обмі́рник
«той, хто обмірює»
обмі́рок
«недомірок»
обмі́рювальний
обмі́рювати
«визначати розмір; обманювати в мірі»
пере́мірка
перео́бмір
по́мір
«міряння»
помі́рець
«землемір»
помі́рка
«присадибна земля; міряння Нед»
помі́рний
помі́рниця
«бочка, в яку сиплять зерно мірошнику»
помі́рок
«тс.»
помі́рчий
помі́рчик
«тс.»
примі́р
«намір; приклад»
примі́рка
примі́рний
«взятий як приклад»
примі́рник
«екземпляр»
примі́ром
примі́рочна
примі́рювальна
примі́рювач
приміря́тися
«націлюватися; готуватися»
про́мі́р
«вимір»
промі́рний
промі́рник
розмі́р
«розмірювання; мірчук; дерев’яний циркуль у бондарів»
ро́змір
розмі́рач
«дерев’яний циркуль у бондарів»
сумі́рний
(умі́ряти] «недоміряти», [уміре́ний] «помірний; достатній» Нед, [уміре́нний] «тс.» тж, [умі́рний] «регулярний» Нед; -- р. ме́рить, бр. ме́раць, др. мѣрати, п. mierzyć, ч. měřiti, слц. merať, вл. měric, нл. měriś, болг. ме́ря, м. мери, схв. мȅpити (мјȅрити)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mitan «міряти» | готська |
| mati «міряє» | давньоіндійська |
| *mē- «міряти» | індоєвропейська |
| mētior «міряю» | латинська |
| mẽtas «час» | литовська |
| měriti | праслов’янська |
| mětiti «мітити; цілитися» | ? |
мир «згода, спокій»
псл. mirъ «мир, згода»;
споріднене з лит. ст. mieras «мир, спокій», лтс. miêrs «тс.», дінд. mitráḥ «друг»;
іє. *mēi- (mῑ-) «ласкавий, милий»;
пов’язується також з *merti «мерти (заспокоюватись)» (Мартынов Рус. и сл. языкозн. 188–190);
виводиться від скіф. *mir-, ав. miϑra- «дружба, угода» (Абаев Пробл. ист. и диал. 11);
р. болг. м. мир, бр. мір, др. миръ, п. mir, ч. слн. mír, слц. mier, вл. нл. měr, схв. мȗр, стсл. миръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замири́ти
«примирити»
зми́рний
«смирний»
мири́ти
мирна́
ми́рний
мирно́та
«злагода, спокій»
мирова́
мирови́й
мирствува́ти
«благословляти словами «мир всім»
не́змир
«сварка, ворожнеча»
перемир'я
поми́рна
«мирова»
при́мир
«перемир’я»
прими́р'я
«тс.»
примире́нець
примире́нний
«умиротворений, лагідний»
примире́нство
примире́нський
примири́тель
прими́рливий
прими́рний
прими́рник
прими́рок
ро́змир
«розрив мирних відносин; замирення, мир»
суми́р
«покора»
су́ми́р
«мир, згода, спокій»
сумири́ти
«упокорити, угамувати»
суми́рний
«смирний, лагідний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| miϑra- «дружба, угода» | авестійська |
| мір | білоруська |
| мир | болгарська |
| měr | верхньолужицька |
| mitráḥ «друг» | давньоіндійська |
| миръ | давньоруська |
| *mēi- «ласкавий, милий» (mῑ-) | індоєвропейська |
| miêrs «тс.» | латиська |
| mieras «мир, спокій» | литовська |
| мир | македонська |
| měr | нижньолужицька |
| mir | польська |
| mirъ «мир, згода» | праслов’янська |
| мир | російська |
| мȗр | сербохорватська |
| mier | словацька |
| mír | словенська |
| миръ | старослов’янська |
| mír | чеська |
| mieras «мир, спокій» | ? |
| *merti «мерти (заспокоюватись)» | ? |
| *mir- | ? |
мир «світ; громада, народ»
псл. mirъ «світ, народ, мирний народ», результат семантичного розвитку слова mirъ «мир, згода»;
р. мир «світ; сільська громада», бр. заст. мір «сільська громада», болг. мир «світ», схв. заст. мȗр, стсл. миръ, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мире́цкий
«тс.»
ми́рний
«народний, багатолюдний»
ми́рськи́й
«світський; громадський»
(заст.)
мирянин
«людина, що живе у миру, не має духовного звання; член сільської громади»
(заст.)
миря́нський
«громадський»
по́мирок
«праця в порядку взаємодопомоги»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мір «сільська громада» | білоруська |
| мир «світ» | болгарська |
| mirъ «світ, народ, мирний народ» | праслов’янська |
| мир «світ; сільська громада» | російська |
| мȗр | сербохорватська |
| миръ «тс.» | старослов’янська |
| mirъ «мир, згода» | ? |
| мір «сільська громада» | ? |
| мȗр | ? |
мор «пошесть»
псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мі́рки
«курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий
«щуплий, дрібний»
(про зерно)
замі́ркуватий
«тс.»
замі́рок
«щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р
«масова загибель риби»
замо́ра
«виснажена істота»
за́морка
«лялечка комахи»
замо́рух
«пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра
«втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний
«виснажувальний»
измор
«втома»
мір
мо́рений
«стомлений, знесилений»
мори́лка
«їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник
«той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину»
(спец.)
мори́льня
«місце, де морять деревину»
мори́ти
«труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця
«тс.»
морови́ця
«жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха
«гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця
«тс.»
пам
«мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра
«тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мор (заст.) | білоруська |
| мор | болгарська |
| мори́я «тс.; епідемія, чума» | болгарська |
| mór «мор» | верхньолужицька |
| măraḥ «смерть, мор» | давньоіндійська |
| моръ «смертельна хвороба» | давньоруська |
| *mor-/mer- «смерть, мерти» | індоєвропейська |
| mãras «смерть, мор, чума» | литовська |
| мор | македонська |
| морujа «тс.» | македонська |
| mór «мор» | нижньолужицька |
| mor | польська |
| morъ «смерть, пошесть» | праслов’янська |
| мор | російська |
| мȏр «смерть» | сербохорватська |
| mor | словацька |
| pomór «убивство; умирання» | словенська |
| моръ «чума» | старослов’янська |
| мòриja «мор; чума» | українська |
| mor | чеська |
| *mer-ti «мерти» | ? |
сми́рна «підмаренник м’який, Galium mollugo; настурція лісова, Nasturtium sylvestre» (бот.)
не зовсім ясне;
вважається результатом перенесення на ці рослини назви ароматичної смоли сми́рна (Фасмер ГСЭ III 187–188);
мотивація перенесення неясна;
може бути результатом зближення з цією назвою народної назви [маренник] «підмаренник» (пор. р. [марена́] «підмаренник м’який», бр. мару́на «підмаренник», [мір] «підмаренник справжній», Galium verum L.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мару́на | білоруська |
| мір | білоруська |
| марена́ | російська |
| сми́рна | українська |
| маренник «підмаренник» (пор. р. [марена́] «підмаренник м’який», бр. мару́на «підмаренник», [мір] «підмаренник справжній», Galium verum L.) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України