МІНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
міну́та «одиниця вимірювання кутів, 1/60 градуса; [хвилина Ж]»
мину́та;
через посередництво західноєвропейських мов (нім. Minúte, фр. minūte) запозичено з латинської;
лат. minuta «маленька, незначна» є дієприкметником жін. р. від дієслова minuere «зменшувати», пов’язаного з minor «менший»;
р. болг. мину́та, бр. міну́та, п. ч. вл. нл. minuta, слц. слн. minúta, м. минута, схв. мùнӯт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мину́та
«хвилина»
минути́на
«тс.»
міну́тник
«чарівник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| міну́та | білоруська |
| мину́та | болгарська |
| minuta | верхньолужицька |
| minuta «маленька, незначна» | латинська |
| минута | македонська |
| minuta | нижньолужицька |
| minuta | польська |
| minuere «зменшувати» | російська |
| мину́та | російська |
| мùнӯт | сербохорватська |
| minúta | словацька |
| minúta | словенська |
| minuta | чеська |
| minuere «зменшувати» | ? |
| minor «менший» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України