МІНУС — ЕТИМОЛОГІЯ
мі́нус «(мат.) знак віднімання або від’ємної величини; вада, дефект»
запозичення з латинської мови;
лат. minus «менше» пов’язане з minor «менший», спорідненим з псл. *mьnijь «менший»;
р. болг. м. схв. ми́нус, бр. мі́нус, п. ч. вл. нл. minus, слц. слн. mínus;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́нус | білоруська |
| ми́нус | болгарська |
| minus | верхньолужицька |
| minus «менше» | латинська |
| ми́нус | македонська |
| minus | нижньолужицька |
| minus | польська |
| *mьnijь «менший» | праслов’янська |
| ми́нус | російська |
| ми́нус | сербохорватська |
| mínus | словацька |
| mínus | словенська |
| minus | чеська |
| minor «менший» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України