МІМІКА — ЕТИМОЛОГІЯ
мім «народна вистава в давній Греції і Римі; актор такої вистави; актор, що володіє мімікою»
запозичення з французької мови;
фр. mime «мім», mimique «міміка; мімічний» походять від лат. mῑmus «мім», mῑmῑcus «мімічний», які зводяться до гр. μĩμος «мім», очевидно, запозичення невідомого походження;
р. болг. мим, бр. мім, п. ч. mim, слц. слн. mím, вл. mima, м. мимика, схв. мȗм;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мимикува́ти
«виражати щось за допомогою міміки»
мі́мік
мі́міка
мімі́ст
мімі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мім | білоруська |
| мим | болгарська |
| mima | верхньолужицька |
| μĩμος «мім» | грецька |
| mῑmus «мім» | латинська |
| мимика | македонська |
| mim | польська |
| мим | російська |
| мȗм | сербохорватська |
| mím | словацька |
| mím | словенська |
| mime «мім» | французька |
| mim | чеська |
| mimique «міміка; мімічний» | ? |
| mῑmῑcus «мімічний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України