МІЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
міль «Tinea L.» (ент.)
неприйнятне зіставлення (Pedersen Kelt. Gr. I 50) з ірл. míl «тварина», гр. μήλον «дрібна худоба»;
пов’язується також з псл. motylь «метелик» (Machek ESJČ 372–373; Holub–Lyer 319);
споріднене з гот. malō «міль», дісл. mоlr «тс.», іє. *mel- «молоти, дрібнити» (Bern. II 74; Matzenauer LF 10, 332; Holub–Kop. 230; Brückner 343 та інші);
псл. molь;
р. бр. др. моль, п. нл. mól, ч. mol, слц. mol᾿a, вл. mola, болг. моле́ц, м. молец, схв. мòљац, слн. mòlj, стсл. моль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мі́льга
мо́ля
моля́нка
«вогнівка борошняна, Asopia farinalis»
моля́нка
«вогнівка, Pyralis silacealis»
муль
«тс.»
(з п.)]
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| моль | білоруська |
| моле́ц | болгарська |
| mola | верхньолужицька |
| malō «міль» | готська |
| μήλον «дрібна худоба» | грецька |
| mоlr «тс.» | давньоісландська |
| моль | давньоруська |
| *mel- «молоти, дрібнити» | індоєвропейська |
| míl «тварина» | ірландська |
| молец | македонська |
| mól | нижньолужицька |
| mól | польська |
| motylь «метелик» | праслов’янська |
| molь | праслов’янська |
| моль | російська |
| мòљац | сербохорватська |
| mol'a | словацька |
| mòlj | словенська |
| моль | старослов’янська |
| mol | чеська |
мі́лик «кліщ, Acarus» (ент.)
неясне;
може бути зіставлене також з нім. [mil] «кліщ»;
можливо, пов’язане з міль (пор. п. molik «міль»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mil «кліщ» | німецька |
| міль (пор. п. molik «міль») | ? |
мілки́й «неглибокий»
іє. *mel- «молоти»;
висловлюється також інша думка (Stang 37) про спорідненість з дісл. melr «мілина», шв. [mjàg] ‹ *mjalg «тс.; високий берег»;
псл. *mělъkъ «міленький», зменш. від *mělъ «мілкий, неглибокий», що пов’язується здебільшого з mělъ «прибережний пісок» (пор. р. мел «крейда»), спорідненим з лит. smėlỹs «пісок», лтс. smelis, гот. malma «тс.», двн. melm «пил, пісок», можливо, також гот. smals «дрібний»;
р. ме́лкий, бр. ме́лкі, др. мѣлъкый, п. miałki, ч. mělký, вл. miłki, нл. měłki, схв. заст. миок;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́міл
«мілина»
ви́мілити
ві́дміл
«обмілина, мілина»
відмі́ла
«тс.»
відмі́лина
Ж
мєло́к
«мілина»
(з р.)
мє́лоч
(з р.)
мівки́й
«тс.»
мі́вший
«більш мілкий»
міли́зна
міли́на́ СУМ
мілі́ти
мілі́шати
мілковина́
мілкува́тий
міль
мілький
мільчина́ ВеУг
мі́льший
«тс.»
міля́
міля́к
обмі́лина
о́бміль
пере́міл
пере́міль
«тс.»
по́мілко
«мілкувато»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ме́лкі | білоруська |
| miłki | верхньолужицька |
| malma «тс.» | готська |
| smals «дрібний» | готська |
| melm «пил, пісок» | давньоверхньонімецька |
| melr «мілина» | давньоісландська |
| мѣлъкый | давньоруська |
| *mel- «молоти» | індоєвропейська |
| smelis | латиська |
| smėlỹs «пісок» | литовська |
| měłki | нижньолужицька |
| miałki | польська |
| *mělъkъ «міленький» | праслов’янська |
| ме́лкий | російська |
| миок | сербохорватська |
| mělký | чеська |
| mjàg ‹ *mjalg «тс.; високий берег» | шведська |
| від *mělъ «мілкий, неглибокий» | ? |
| mělъ «прибережний пісок» (пор. р. мел «крейда») | ? |
| миок | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України