МЯТА — ЕТИМОЛОГІЯ
м'я́та «Mentha L.» (бот.)
псл. męta, męty;
очевидно, через посередництво германських мов (гот. * minta, двн. minza, днн. minta) запозичено з латинської;
лат. ment(h)a, як і гр. μίνϑη, походить з якоїсь доіндоєвропейської мови середземноморського ареалу;
р. бр. мя́та, п. mięta, ч. máta, слц. mäta, вл. mjatej, нл. mjetwej, болг. ме́тва, схв. мȅтва, слн. méta, métva, стсл. мѧта, мѧтва;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м'я́тва
м'я́тка
«тс.»
м'я́тний
мня́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мя́та | білоруська |
| ме́тва | болгарська |
| mjatej | верхньолужицька |
| μίνϑη | грецька |
| ment(h)a | латинська |
| mjetwej | нижньолужицька |
| mięta | польська |
| męta | праслов’янська |
| мя́та | російська |
| мȅтва | сербохорватська |
| mäta | словацька |
| méta | словенська |
| métva | словенська |
| мѧта | старослов’янська |
| мѧтва | українська |
| máta | чеська |
| męty | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України