МУШАЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
му́ха «комаха з ряду двокрилих, Musca; [бджола; сім’я бджіл; комаха] МСБГ» (ент.)
псл. muxa, пов’язане чергуванням голосних з *mъšьka (‹*mъx-) «мошка»;
споріднене з лит. muse «муха», лтв. muša «тс.», двн. mucka «комар», данрл. mycg «тс.», лат. musca «муха», гр. мυĩα «тс.», вірм. mun «комар»;
іє. *mū(s)-;
р. бр. му́ха, др. муха, п. слц. вл. нл. mucha, ч. moucha, полаб. mäuchó, болг. му́ха, м. мушичка, схв. мỳха, слн. múha, стсл. моуχл;
Фонетичні та словотвірні варіанти
му́ся
«муха»
(дат.)
мухва́
му́шачий
мушва́
муши́ний
му́шка
«комаха; виступ на кінці дула вогнепальної зброї»
мушни́
мушня́
«ТС.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| му́ха | білоруська |
| му́ха | болгарська |
| mucha | верхньолужицька |
| mun «комар» | вірменська |
| мυĩα «тс.» | грецька |
| mucka «комар» | давньоверхньонімецька |
| муха | давньоруська |
| *mū(s)- | індоєвропейська |
| musca «муха» | латинська |
| muse «муха» | литовська |
| мушичка | македонська |
| mucha | нижньолужицька |
| mäuchó | полабська |
| mucha | польська |
| muxa | праслов’янська |
| му́ха | російська |
| мỳха | сербохорватська |
| múha | словенська |
| моуχл | старослов’янська |
| moucha | чеська |
| *mъšьka «мошка» (‹*mъx-) | ? |
| muša «тс.» | ? |
| mycg «тс.» | ? |
| mucha | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України