МУТІ — ЕТИМОЛОГІЯ

му́ті «рівні зовнішні кути хати»

запозичення з молдавської мови;
молд. му́кие (му́ке) «кут; край, ребро, грань», як і рум. múchie (múche) «тс.», походить від лат. mutulus «виступ під капітеллю, консоль», запозиченого з етруської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mutulus «виступ під капітеллю, консоль» латинська
му́кие «кут; край, ребро, грань» (му́ке) молдавська
múchie «тс.» (múche) румунська

муді́й «китиця соломи, якою пошивають роги хати»

очевидно, пов’язане з [му́ті] «зовнішні кути хати» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
му́ті «зовнішні кути хати» ?

метля́ти «гойдати (про вітер, бурю і т. п.); часто міняти напрям руху»

афективні утворення, пов’язані з мета́ти, мота́ти;
основи на мат- пов’язуються також (Machek ESJC 355; Holub–Kop. 218) з псл. męt-/mǫt(укр. муть);
р. [метли́ть] «мотатися туди й сюди», [метлеси́ть] «мелькати, мигтіти», бр. матля́ць «мотати; махати», п. [matlać] «плутати, змішувати», ч. matlat se «копирсатися», слц. [matlat’] «махати», схв. [матљèхати] «незграбно рухатися; махати, розмахувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ма́тланка (у виразі [м-ки дати] «полупцювати, потріпати за волосся»)
матлю́кати «махати (хвостом)»
ма́тля́ти «тс.; теліпати; [робити щось непотрібне О]»
матна́тися «тс.; тинятися Ж»
ма́тня́
метеля́ти «гойдати»«виляти, викручуватися»
метля́тися «розвіватися; метатися, [теліпатися]»
мотля́тися «тс.»
сум'яття» Ж
Етимологічні відповідники

Слово Мова
матля́ць «мотати; махати» білоруська
matlać «плутати, змішувати» польська
муть праслов’янська
метли́ть «мотатися туди й сюди» російська
матљèхати «незграбно рухатися; махати, розмахувати» сербохорватська
matlat' «махати» словацька
метлеси́ть «мелькати, мигтіти» українська
matlat se «копирсатися» чеська
мета́ти ?
мота́ти ?
мат- ?
муть ?

мути́ти «каламутити; баламутити, підбурювати; [створювати безладдя]»

псл. *mǫtiti «мутити», ітератив до *męsti (‹*mętti) «тс.»;
р. мути́ть, бр. муці́ць, др. мутити «хвилювати, тривожити», п. mącić, ч. moutiti, слн. mútiť, вл. mucić, нл. muśiś, болг. мъ́тя, м. мати, схв. му́тити, слн. motíti, стсл. мѫтити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́мут «хаос, сум’яття»
заму́та «тс.»
замутні́лий
мут «муть»
му́тва «сум’яття; метушня; плутанина»
мути́тися
му́тище «мул, осад»
му́тлавиця «дуже брудна вода в водоймі»
мутни́й
мутник «мутний струмок»
мутні́ти
мутні́шати
мутнува́тий
мутня́во «в’яло, поволі»
мутня́к «каракатиця, Sepia» (зоол.)
мутува́ти «мутити»
муть
незаму́тний «незатьмарений, безтурботний»
незмуче́ний «тс.»
о́мут «вир»
перемути́ти «схвилювати»
промути́ти (тех.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
муці́ць білоруська
мъ́тя болгарська
mucić верхньолужицька
мутити «хвилювати, тривожити» давньоруська
мати македонська
muśiś нижньолужицька
mącić польська
*mǫtiti «мутити» праслов’янська
му́тити сербохорватська
mútiť словенська
motíti словенська
мѫтити старослов’янська
moutiti чеська
*męsti «тс.» (‹*mętti) ?
мути́ть ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України