МУТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

зму́нити «померкнути»

неясне;
можливо, пов’язане з мутни́й, мутні́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мутни́й ?
мутні́ти ?

мути́ти «каламутити; баламутити, підбурювати; [створювати безладдя]»

псл. *mǫtiti «мутити», ітератив до *męsti (‹*mętti) «тс.»;
р. мути́ть, бр. муці́ць, др. мутити «хвилювати, тривожити», п. mącić, ч. moutiti, слн. mútiť, вл. mucić, нл. muśiś, болг. мъ́тя, м. мати, схв. му́тити, слн. motíti, стсл. мѫтити;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́мут «хаос, сум’яття»
заму́та «тс.»
замутні́лий
мут «муть»
му́тва «сум’яття; метушня; плутанина»
мути́тися
му́тище «мул, осад»
му́тлавиця «дуже брудна вода в водоймі»
мутни́й
мутник «мутний струмок»
мутні́ти
мутні́шати
мутнува́тий
мутня́во «в’яло, поволі»
мутня́к «каракатиця, Sepia» (зоол.)
мутува́ти «мутити»
муть
незаму́тний «незатьмарений, безтурботний»
незмуче́ний «тс.»
о́мут «вир»
перемути́ти «схвилювати»
промути́ти (тех.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
муці́ць білоруська
мъ́тя болгарська
mucić верхньолужицька
мутити «хвилювати, тривожити» давньоруська
мати македонська
muśiś нижньолужицька
mącić польська
*mǫtiti «мутити» праслов’янська
му́тити сербохорватська
mútiť словенська
motíti словенська
мѫтити старослов’янська
moutiti чеська
*męsti «тс.» (‹*mętti) ?
мути́ть ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України