МУСІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мус «солодка страва з фруктовим сиропом; (заст.) піна, бродіння рідини Бі»
запозичення з французької мови;
фр. mousse «мус, піна; збиті вершки» остаточно не з’ясоване;
може бути виведене від лат. muscus «мох» або нар.-лат. mulsa «мед (напій)», похідного від mulsus «підсолоджений медом, медовий»;
р. мусc, бр. мус, п. mus «мус; піна; крем з білка; газ (шипучих напоїв)», схв. муса, му́са «напій з деревного соку», слн. musírati «пінитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
муси́рувати
«збивати в піну; пінитися; щось перебільшувати»
мусува́ти
«робити пінистим; [пінитися; грати (про вино) Ж]»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мус | білоруська |
muscus «мох» | латинська |
mulsa «мед (напій)» | народнолатинська |
mus «мус; піна; крем з білка; газ (шипучих напоїв)» | польська |
мусc | російська |
м | сербохорватська |
musírati «пінитися» | словенська |
му́са «напій з деревного соку» | українська |
mousse «мус, піна; збиті вершки» | французька |
mulsus «підсолоджений медом, медовий» | ? |
му́ха «комаха з ряду двокрилих, Musca; [бджола; сім’я бджіл; комаха] МСБГ» (ент.)
іє. *mū(s)-;
споріднене з лит. muse «муха», лтв. muša «тс.», двн. mucka «комар», данрл. mycg «тс.», лат. musca «муха», гр. мυĩα «тс.», вірм. mun «комар»;
псл. muxa, пов’язане чергуванням голосних з *mъšьka (‹*mъx-) «мошка»;
р. бр. му́ха, др. муха, п. слц. вл. нл. mucha, ч. moucha, полаб. mäuchó, болг. му́ха, м. мушичка, схв. мỳха, слн. múha, стсл. моуχл;
Фонетичні та словотвірні варіанти
му́ся
«муха»
(дат.)
мухва́
му́шачий
мушва́
муши́ний
му́шка
«комаха; виступ на кінці дула вогнепальної зброї»
мушни́
мушня́
«ТС.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
му́ха | білоруська |
му́ха | болгарська |
mucha | верхньолужицька |
mun «комар» | вірменська |
мυĩα «тс.» | грецька |
mucka «комар» | давньоверхньонімецька |
муха | давньоруська |
*mū(s)- | індоєвропейська |
musca «муха» | латинська |
muse «муха» | литовська |
мушичка | македонська |
mucha | нижньолужицька |
mäuchó | полабська |
mucha | польська |
muxa | праслов’янська |
му́ха | російська |
мỳха | сербохорватська |
múha | словенська |
моуχл | старослов’янська |
moucha | чеська |
muša «тс.» | ? |
mycg «тс.» | ? |
*mъšьka «мошка» (‹*mъx-) | ? |
mucha | ? |
ми́дза «морда, товсте обличчя»
неясне;
можливо, споріднене з дінд. múkham «паща, морда» (Фасмер III 24);
зіставляється також (ВеБ 278) з гр. μύξα «слиз», пов’язаним з μύσσομαι «сякаюся»;
р. [мыс] «голова риби; зяброва покришка», [мыса́ло] (лайл.) «обличчя», [мыса́лы] «вилиці, щелепи», бр. мы́за «морда», мы́са «тс.», м. муцка «морда, рило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мазка́тий
«мордатий, пикатий»
ме́са
«рот»
ми́ґза
«тс.»
мидза́тий
«з відвислими щоками, мордатий»
ми́за
«морда, рило»
ми́зати
«торкатися мордою, лизати»
миза́тий
ми́зити
«дутися; надувати губи»
мизка́тий
«тс.»
ми́знути
«торкнутися мордою»
ми́зя
«дуже товсте обличчя»
(рлузл.)
ми́си
«морда тварини»
(мн.)
ми́цьо
«щоката дитина»
му́са
«морда корови»
нами́зитися
«надутися»
омиза́ти
«облизати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мы́за «морда» | білоруська |
μύξα «слиз» | грецька |
múkham «паща, морда» | давньоіндійська |
муцка «морда, рило» | македонська |
мыс «голова риби; зяброва покришка» | російська |
мыса́ло «обличчя» (лайл.) | українська |
мыса́лы «вилиці, щелепи» | українська |
мы́са «тс.» | українська |
μύσσομαι «сякаюся» | ? |
москі́т «дрібна кровоссальна комаха, Phlebotomus Rond.» (ент.)
ісп. mosquito «тс.» є похідним від mosca «муха», що зводиться до лат. musca, спорідненого з гр. μυĩα, лит. mùsė «тс.», псл. muxa, укр. му́ха;
запозичення з іспанської мови;
р. моски́т, бр. москі́т, п. moskit, вл. moskito, ч. слц. moskyt, болг. моски́то, схв. мòскӣт, моски́то, слн. moskít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
москі́тний
москі́товий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
москі́т | білоруська |
моски́то | болгарська |
moskito | верхньолужицька |
μυĩα | грецька |
mosquito «тс.» | іспанська |
musca | латинська |
mùsė «тс.» | литовська |
moskit | польська |
muxa | праслов’янська |
моски́т | російська |
мòскӣт | сербохорватська |
moskyt | словацька |
moskít | словенська |
му́ха | українська |
моски́то | українська |
moskyt | чеська |
mosca «муха» | ? |
мох «спорова рослина без коріння і квітів; [мохове болото Ч; пух МСБГ; начоси овечої вовни; відходи прядива під час ткання О» (бот.)
іє. *mu-/meu- «вогкий; трухлявий; брудний»;
споріднене з лит. mũsas (mùsos) «пліснява», двн. mos «мох, болото», лат. muscus «мох», сірл. mūr «мул»;
псл. mъхъ, mохъ (?);
р. мох (род. в. мха і мо́ха), бр. мох, др. мъхъ, п. ч. нл. mech, слц. mach, вл. moch, болг. мъх, м. мов, схв. мȃх, мȁх, слн. máh, етсл. мъχъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замші́ти
«покритися мохом, замшитися»
зімхо́вий
«пуховий»
имшени́к
«тс.»«лишайник»
имши́нє
«мох»
імхо́вий
«моховий»
імше́дь
«тс.; мох»
імши́ти
«тс.»
міх
«мох»
моха́стий
«порослий мохом»
мохна́вий
«мохнатий»
мохна́тий
мохна́тіти
«обростати, покриватися мохом, [пухом]»
мохна́чка
«багнувате поле О; миша Ж»
мохня́к
«мохове болото»
мохова́тий
«злегка покритий мохом»
моховець
«лишайник, Lichen»
мохови́к
«мохове болото; поляна, вкрита мохом»
мохови́на
моховиння
«мох»
(зб.)
мохови́тий
мохови́чка
«поляна, вкрита мохом»
мохови́ще
«мохове болото Ч; місце, де багато моху Ж»
мохо́вник
«тс.»
мошеричо́к
«острівець на озері»
моши́стий
«порослий мохом»
мошки́
мо́шник
мошни́на
«поляна, вкрита мохом»
мошня́к
мошо́к
«тс.»
мух
«тс.»
мшади
«лишайники, Lichenes DC.»
(бот.)
мшани́к
«приміщення для зимівлі вуликів з бджолами, утеплене мохом»
мши́ти
«конопатити мохом»
мши́тися
«густо рости подібно до моху, ставати мохнатим»
обімши́ти
«обкласти мохом»
омохті́ти
«обрости мохом»
омоше́ний
«покритий пухом»
омша́ни́к
омша́р
«місце, заросле мохом»
омша́рина
«тс.»
омши́ти
«покрити мохом Ж; законопатити мохом дерев’яні стіни»
по́мша
«вид моху, Jungermannia»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мох | білоруська |
мъх | болгарська |
moch | верхньолужицька |
mos «мох, болото» | давньоверхньонімецька |
мъхъ | давньоруська |
*mu-/meu- «вогкий; трухлявий; брудний» | індоєвропейська |
muscus «мох» | латинська |
mũsas «пліснява» (mùsos) | литовська |
мов | македонська |
mech | нижньолужицька |
cлц. mach | нижньолужицька |
mech | польська |
cлц. mach | польська |
mъхъ | праслов’янська |
мох (род. в. мха і мо́ха) | російська |
мȃх | сербохорватська |
mūr «мул» | середньоірландська |
máh | словенська |
мȁх | українська |
mech | чеська |
cлц. mach | чеська |
mохъ (?) | ? |
мъχъ | ? |
мохна́лька «мокриця, стонога стінна, Oniscus murarius ВеНЗн, [мухавка] «тс.» (зоол.)
похідне утворення від мох, [мух];
назва зумовлена тим, що мокриця живе у вологих місцях, покритих пліснявою, мохом;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мох | ? |
мух | ? |
му́сити
н. müssen «мусити» (двн. muoӡann «тс.») пов’язане з messen «міряти» і споріднене з лат. meditor «обмірковую, збираюсь», гр. μέδομαι «турбуюсь», псл. mera, укр. мі́ра;
через посередництво західнослов’янських мов запозичено з німецької;
р. [му́сить], бр. му́сіць, п. musió, ч. musiti, ст. musěti, слц. musieť, вл. musać, нл. musaś;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́мус
«примус»
ви́мусити
«заставити»
ви́мушений
зму́сити
«заставити»
му
«тс.»
мус
«примус; обов’язок МСБГ»
мус
«обов’язково, неодмінно»« [муса́й, мусо́во] «тс.»
(присл.)
му́са
му́сати
«мусити»
муси́т
«мабуть; пора»
мусити
(1408)
му́сить
«імовірно, можливо, безумовно Ж; мабуть Корз»
му́ша
«тс.; необхідність»
неви́мушений
непри́мусний
«добровільний»
при́му́с
приму́сити
«заставити»
приму́сія
«речі, приналежності; турботи, клопіт»
примусо́вий
при́мусом
«насильно»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
му́сіць | білоруська |
musać | верхньолужицька |
μέδομαι «турбуюсь» | грецька |
meditor «обмірковую, збираюсь» | латинська |
musaś | нижньолужицька |
müssen пов'язане з messen і споріднене з «мусити»«міряти» (двн. muoӡann «тс.») | німецька |
musió | польська |
mera | праслов’янська |
му́сить | російська |
musieť | словацька |
мі́ра | українська |
musiti | чеська |
musěti | ? |
муха́ри́ця «комар, Culex pipiens L.; мурашка МСБГ; велика муха МСБГ; одноденка, Ephemera L. ВеНЗн» (ент.)
похідні утворення від му́ха, в окремих випадках зближені з мура́ха, мура́шни́к;
р. [му́харник] «комаха з довгими ногами», [мухо́рь] «мошка», п. [muchar] «комар», вл. mucholica «гнойовик (?), Bibio geotrupes»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
муxapі́
мухари́чка
«одноденка»
мухари́шник
«мурашник»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
mucholica «гнойовик (?), Bibio geotrupes» | верхньолужицька |
muchar «комар» | польська |
му́харник «комаха з довгими ногами» | російська |
мухо́рь «мошка» | українська |
му́ха | ? |
мура́ха | ? |
мура́шни́к | ? |
мушара «попелиця, Aphis» (ент.)
очевидно, нерегулярне утворення від му́ха, му́шка за зразком машкара́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мушера
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
му́ха | ? |
му́шка | ? |
муша́рка «гриб мухомор, Amanita Pers.» (бот.)
назва зумовлена тим, що настій мухомора застосовувався для винищення мух;
похідне утворення від му́ха;
п. [muszar, muszarka], ч. [mušárka], вл. muchor, muchorak, muchorica, нл. muchaŕ, схв. мỳхара, слн. múšnica «ТС.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мушірька
мушник
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
muchor | верхньолужицька |
muchorak | верхньолужицька |
muchorica | верхньолужицька |
muchaŕ | нижньолужицька |
muszar | польська |
muszarka | польська |
мỳхара | сербохорватська |
múšnica «ТС.» | словенська |
mušárka | чеська |
му́ха | ? |
муші́й «мишій, Setaria Р. В. Ж, (Me); тимофіївка Mak» (бот.)
етимологічно неясне;
очевидно, зближення з му́ха є лише вторинним, як і пізніше зближення з ми́ша в укр. миші́й, р. мыше́й;
ч. [mušec] «плоскуха, Echinochloa P. В.», схв. мухар «мишій», мувap «тс.», слн. múšec «мишій; канаркова трава, Phalaris», [mȗsič] «мишій; просо, Panisum L.», [mȗhec] «Panicum crus galli», [mȗhič, mȗhvič] «ТС.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
муши́й
«мишій Ж; тимофіївка Mak»
мушиця
«гребінник звичайний, Суnоsurus cristatus L.»
муші́йка
«мишій»
(Me)
му́шіль
«тс.»
му́шка
«тимофіївка Ж, Mak; китник луговий, Alopecurus pratensis L. Mak; гребінник звичайний Mak»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мыше́й | російська |
м «мишій» | сербохорватська |
múšec «мишій; канаркова трава, Phalaris» | словенська |
миші́й | українська |
м «тс.» | українська |
mȗsič «мишій; просо, Panisum L.» | українська |
mȗhec «Panicum crus galli» | українська |
mȗhič «ТС.» | українська |
mȗhvič «ТС.» | українська |
mušec «плоскуха, Echinochloa P. В.» | чеська |
му́ха | ? |
ми́ша | ? |
му́шка «начови Ж; жіноча зачіска з напуском волосся, що зачісується за вуха»
п. muszka «цяточка (на обличчі)», muszczki «вид зачіски» походить від фр. mouche «муха; цяточка (на обличчі)», яке зводиться до лат. musca «муха», що відповідає укр. му́ха;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
музьки
«тс.»
му́хи
«підстрижене біля вуха волосся в жінок; волосся, яке не вдається вплести в косу; волосся на кутиках чола»
мушки
мущки
«чубок у коня; локон у жінки»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
musca «муха» | латинська |
muszka «цяточка (на обличчі)» | польська |
му́ха | українська |
mouche «муха; цяточка (на обличчі)» | французька |
muszczki «вид зачіски» | ? |
мушке́т «старовинна ґнотова рушниця»
іт. moschetto «стріла для арбалету, мушкет; маленька мушка» походить від слат. musca «муха; вид метального пристрою», спорідненого з псл. muxа, укр. му́ха;
через посередництво польської та західноєвропейських мов (н. Muskéte, фр. mousquet «тс.») запозичено з італійської;
р. бр. болг. мушке́т, п. muszkiet, ч. слц. mušketa, схв. мỳшкет, мушкèта, слн. muškéta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мушкете́р
«солдат, озброєний мушкетом»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мушке́т | білоруська |
мушке́т | болгарська |
moschetto «стріла для арбалету, мушкет; маленька мушка» | італійська |
muszkiet | польська |
muxа | праслов’янська |
мушке́т | російська |
мỳшкет | сербохорватська |
musca «муха; вид метального пристрою» | середньолатинська |
mušketa | словацька |
muškéta | словенська |
му́ха | українська |
мушкèта | українська |
mušketa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України