МУСКУЛАТУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
му́скул «м’яз»
запозичення з латинської мови;
лат. musculus «мишеня; мускул» є зменшеною формою іменника mūs «миша», спорідненого з дінд. muḥ, гр. μũs, двн. дангл. mūs, псл. myšь «тс.», укр. ми́ша;
назву тварини було перенесено на м’яз (первісно – біцепс) за зовнішньою подібністю (форма, рухливість);
р. бр. болг. м. му́скул, п. muskuł, ч. слц. muskul, вл. muskl, нл. muskel, схв. мускул, слн. muskulatúra;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мускулату́ра
мускули́стий
му́скульний
мускуля́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| му́скул | білоруська |
| му́скул | болгарська |
| muskl | верхньолужицька |
| μũs | грецька |
| mūs | давньоанглійська |
| mūs | давньоверхньонімецька |
| muḥ | давньоіндійська |
| musculus «мишеня; мускул» | латинська |
| му́скул | македонська |
| muskel | нижньолужицька |
| muskuł | польська |
| myšь «тс.» | праслов’янська |
| му́скул | російська |
| м | сербохорватська |
| muskul | словацька |
| muskulatúra | словенська |
| ми́ша | українська |
| muskul | чеська |
| mūs «миша» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України