МУРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мури «ожина звичайна, Rubus caesius L.» (бот.)
запозичення з східнороманських мов;
молд. му́рь, рум. múră, як і фр. mûre, іт. mora, походять від лат. mōrum «тс.», пов’язаного a mōrus «шовковиця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mora | італійська |
| mōrum «тс.» | латинська |
| му́рь | молдавська |
| múră | румунська |
| mûre | французька |
| mōrus «шовковиця» | ? |
мур «кам’яна або цегляна стіна; огорожа; [кам’яний будинок Ж; опалювальні споруди в хаті (піч, грубка, плита) Корз]»
свн. mūre походить від лат. mūrus (‹*moiros) «стіна», пов’язаного з moenia (‹*moini-) «вал; бастіон; больверк» і спорідненого з дангл. mœre «межа; область»;
через посередництво польської мови запозичено з середньоверхньонімецької;
р. [мур] «кам’яна стіна», бр. мур, п. ч. mur, слц. múr, вл. нл. murja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замуро́вувати
«закладати»
(напр., стіну)
мора́вка
«мурована будівля»
моур
«кам’яна огорожа»
(148!)
мура́вщик
«муляр»
мура́ль
«тс.»
мури́вля
«кам’яна або цегляна робота»
муривщик
«муляр»
му́рик
«ластівка, що ліпить гніздо на стіні»
мури́на
«залишок від кам’яної споруди»
мурі́вка
«тс.»
мурівчик
мурі́вщик
му́рни́к
«тс.»
муро́ванець
«бруківка»
мурова́ниця
«кам’яний будинок»
мурова́нка
«мурована криниця; шосе; процес мурування»
мурува́ти
обмурі́вка
«обмазування глиною, обкладання вогнетривким матеріалом»
ому́рати
«обмурувати»
передму́рря
«огорожа; оплот»
пі́дмур
«фундамент, основа будови»
підму́р'я
«тс.»
підмурі́вок
підмуро́вка
пі́дму́рок
примуро́вувати
при́мурок
«карниз (у грубки); кам’яна прибудова»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мур | білоруська |
| murja | верхньолужицька |
| mœre «межа; область» | давньоанглійська |
| mūrus «стіна» (‹*moiros) | латинська |
| murja | нижньолужицька |
| mur | польська |
| мур «кам’яна стіна» | російська |
| mūre | середньоверхньнімецька |
| múr | словацька |
| mur | чеська |
Марі́я (жіноче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Μαρία ‹ Μαριάμ походить від арам. Maryam, спорідненого з гебр. Miryam;
р. болг. Мари́я, бр. Мары́я, др. Мария, п. Maria, Marja, ч. Marie, слц. Mária, вл. нл. Marija, полаб. Morája, м. Мариjа, схв. Мàриjа, слн. Marija, стсл. Марига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
М
«владушаа, или г(оспо)жа ... поднесенаа, аб(о) горкости море, або мѵрра»
(а)рі́я или Мариа́м (1627)
Маню́ня
Маню́ра
Маню́ся
Маню́та
Ма́ня
Маня́ша
Ма́р'я
Мара́ня
Маричка
Мари́ша
Марі́йка
Марі́ка
Марі́чка
Марі́я
(1401)
Ма́рка
Мару́на
Марунджа́
Ма́ру́ня
Маруси́на
Мару́ся
Мару́шка
Маря
Ма́ся
Ма́ша
Му́нька
Му́ра
Му́ся
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Maryam | арамейська |
| Мары́я | білоруська |
| Мари́я | болгарська |
| Marija | верхньолужицька |
| Miryam | гебрайська |
| Μαρία | грецька |
| Мария | давньоруська |
| Мариjа | македонська |
| Marija | нижньолужицька |
| Morája | полабська |
| Maria | польська |
| Мари́я | російська |
| Мàриjа | сербохорватська |
| Mária | словацька |
| Marija | словенська |
| Мари | старослов’янська |
| Marie | чеська |
моріжни́к «гіпн, Hypnum L.» (бот.)
назви, пов’язані з морі́г, оскільки ці рослини, переважно невисокі, густі і яскравозелені, здебільшого утворюють моріг;
р. [муро́г] «спориш»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
моріг
моріжка
моріжничо́к
«стокротки, Bellis perennis L.»
моріжок
«тс.»
морожо́к
«спориш, Polygonum aviculare L.»
мур
«тс.»
муро́г
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муро́г «спориш» | російська |
| морі́г | ? |
мура́ва́ «моріг, молода трава; [мох МСБГ]»
споріднене з лит. mauraĩ «ряска, зелень», mùrti «розмочуватися», лтс. maũr «мурава, газон»;
псл. murava, можливо, пов’язане з укр. морі́г, [мурі́г], р. [мур] «лучна трава»;
р. бр. мурава́, др. мурава, п. murawa, болг. мора́ва, [мура́ва], схв. мỳрава (бот.) «скорзонера, Scorzonera», слн. murava «низька, м’яка трава»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мура́вистий
«покритий муравою»
муравни́к
«тс.»
мурови́на
«мурава»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мурава́ | білоруська |
| мора́ва | болгарська |
| мурава | давньоруська |
| maũr «мурава, газон» | латиська |
| mauraĩ «ряска, зелень» | литовська |
| murawa | польська |
| murava | праслов’янська |
| мур «лучна трава» | російська |
| мурава́ | російська |
| мỳрава «скорзонера, Scorzonera» (бот.) | сербохорватська |
| murava «низька, м’яка трава» | словенська |
| морі́г | українська |
| мура́ва | українська |
| mùrti «розмочуватися» | ? |
| мурі́г | ? |
мурава́ «мурашня» (зб.)
споріднене з ав. maoirῑ(š), ірл. moirb, дісл. maurr, дінд. vamrῑ, vamráḥ, лат. formica ‹ *mormi(ca) «тс.»;
др. *моровзмінилось у мурав-, очевидно, під впливом мурава́ «моріг»;
іє. *mоrṷі;
псл. *morv-j-;
р. мураве́й, [мураве́ль], бр. мура́шка, п. mrówka, ч. mravenec, слц. mravec, вл. mrowja, нл. mroja, полаб. morvĕ, болг. мра́ва, [мра́вка], м. мрава, схв. мрȃв, слн. mrávlja, стсл. мравии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маранди́ль
«мурашка»
мораве́й
мора́ль
моранде́ль
моранди́ль
мора́ха
мора́шка
мра́чка
мурав
«тс.»
мура́в'їний
мура́в'яний
мураве́й
мураве́ль
мураве́льний
«мурашиний»
мурави́й
мурави́ний
мурави́ця
«мурашня»
(зб.)
мурави́ще
«мурашник»
мураві́ння
мура́віч
мура́вка
муравли́ний
муравли́ння
муравли́сько
муравли́ще
муравлю́ха
«мурашиний лев»
муравля́к
«тс.»
муравля́р
«мурашкоїд, Myrmecophaga»
(зоол.)
мура́вник
муравча́ний
мураге́ль
мура́йка
мура́ль
муральовий
муранде́ль
муранди́ль
муранді́й
муранділь
мура́нин
мура́х
«тс.»
мура́ха
«те.; мурашиний лев, Myrme(co)leon formiearius L. Ж»
мурашва́ (зб.) «мурашня»
мураши́ний
мура́шка
мурашко́вина
«тс.»
мура́шни́к
мурашня́ (зб.)
муращо́к
«мурашка О; велика лісова мурашка Ж»
мурва́нь
«мурашка»
мурма́нька
мурма́ньчий
муря́вка
муряндже́й
муря́нка
мурянча́ний
муря́нчачий
муря́нчий
«тс.»
муря́ньок
муря́х
муря́шок
«ТС.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maoirῑ(š) | авестійська |
| мура́шка | білоруська |
| мра́ва | болгарська |
| mrowja | верхньолужицька |
| vamrῑ | давньоіндійська |
| maurr | давньоісландська |
| *моровзмінилось | давньоруська |
| moirb | ірландська |
| formica ‹ *mormi(ca) «тс.» | латинська |
| мрава | македонська |
| mroja | нижньолужицька |
| morvĕ | полабська |
| mrówka | польська |
| *morv-j- | праслов’янська |
| мураве́й | російська |
| мрȃв | сербохорватська |
| mrávlja | словенська |
| мравии | старослов’янська |
| мураве́ль | українська |
| мра́вка | українська |
| mravenec | чеська |
| cлц. mravec | чеська |
| vamráḥ | ? |
| мурава́ «моріг» | ? |
| *mоrṷі | ? |
мури́на «невелике болітце, що залишається після повені»
псл. murъ, очевидно, пов’язане з murava «мурава»;
припускається дальший зв’язок з мул, ми́ти (Фасмер III 10–11);
споріднене з лит. máuras «бруд», mùras «мокра земля», mùrti, mùrstu «мокнути», лтс. murît «забруднювати», дангл. снн. дфриз. mōr «болото», нвн. Moor, англ. moor «тс.», іє. *mor-;
р. [мур] «пліснява», [мурли́на] «озеро коло болота», ч. mour «сажа, кіптява», слц. múr «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| moor «тс.» | англійська |
| mōr «болото» | давньоанглійська |
| mōr «болото» | давньофризька |
| murît «забруднювати» | латиська |
| máuras «бруд» | литовська |
| Moor | нововерхньонімецька |
| murъ | праслов’янська |
| мур «пліснява» | російська |
| mōr «болото» | середньонижньонімецька |
| múr «тс.» | словацька |
| мурли́на «озеро коло болота» | українська |
| mour «сажа, кіптява» | чеська |
| murava «мурава» | ? |
| мул | ? |
| ми́ти | ? |
| mùras «мокра земля» | ? |
| mùrti | ? |
| mùrstu «мокнути» | ? |
| *mor- | ? |
мурівка «ластівка міська, Delichon» (орн.)
похідне утворення від мур;
назва зумовлена місцем гніздування птаха;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мур | ? |
омура «мукор, Мucor (Mich.) Link (Aethalium septicum Fr., Fuligo septica Gmel.)» (у сполученні [омура гнилявка] (бот.)
неясне;
може бути пов’язане з [мурава́] «мурашня» (пор. іншу назву мукора [муравіне масло]) або з [ому́рати] «замазати, забруднити», [му́рати] «обмазувати, бруднити» чи з [мури́на] «невелике болітце, що залишається після повені», р. [мур] «пліснява», ч. mour «сажа, кіптява»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мур «пліснява» | російська |
| mour «сажа, кіптява» | чеська |
| мурава́ «мурашня» (пор. іншу назву мукора [муравіне масло]) | ? |
| ому́рати «замазати, забруднити» | ? |
| му́рати «обмазувати, бруднити» | ? |
| мури́на «невелике болітце, що залишається після повені» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України