МУРЗАКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
мурза́ «титул феодальної знаті в татар»
запозичення з тюркських мов;
тат. myrza «мурза; господар», каз. murza «тс.» походять від перс. mῑrzā, що є результатом стягнення виразу ämῑr-zādä «князівський син», звідки й укр. мірза́ в різних значеннях;
р. бр. мурза́, др. мурза, п. murza;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мурза́к
«татарин»
(заст.)
мурза́лець
«солдат мурзи»
мурзи́нський
«належний мурзі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мурза́ | білоруська |
| мурза | давньоруська |
| murza «тс.» | казахська |
| mῑrzā | перська |
| murza | польська |
| мурза́ | російська |
| myrza «мурза; господар» | татарська |
| мірза́ | українська |
| ämῑr-zādä «князівський син» | ? |
му́рзати «бруднити (обличчя, руки)»
не зовсім ясне;
зіставлялося з му́рий, муру́гий (Brückner 348);
менш імовірний зв’язок з мурза́ «татарський князь; феодал» (переносно «той, хто має темне обличчя» – Преобр. І 569), як і з п. murzyn (вимовляється мужин) «мавр, негр» (Меркулова Этимология 1968, 80);
р. [му́рза́] «бруднуля», бр. му́рзаць «бруднити», п. murzać «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заму́рза
«замазура»
марузатий
«тс.»
му́рза
«повидло; страва з фруктів»
му́рза́
мурза́к
«порода бичків, що водяться на дні лиману в мулі»
мурза́тий
«брудний, з брудним обличчям»
эамурзя́ка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| му́рзаць «бруднити» | білоруська |
| murzyn «мавр, негр» (вимовляється мужин)(Меркулова Этимология 1968, 80) | польська |
| murzać «тс.» | польська |
| му́рий | ? |
| муру́гий | ? |
| мурза́ «татарський князь; феодал» (переносно «той, хто має темне обличчя» -- Преобр. І 569) | ? |
| му́рза́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України