МУЛЯР — ЕТИМОЛОГІЯ
му́ля́р «каменяр, майстер мурування»
запозичення з польської мови;
п. mularz, як і ч. [mulař], вл. muler «тс.», виникло внаслідок дисиміляції з давнішого murarz «тс.», що походить від свн. murære «тс.», пов’язаного з mūre «стіна, мур», яке зводиться до лат. mūrus «тс.»;
бр. му́ляр, ст. мураль, мураръ (1494, 1514);
Фонетичні та словотвірні варіанти
му́лір
«тс.»
муля́рка
«жінкакаменяр; мулярська робота; (ент.) бджола-каменяр, Anthophora parietina»
муля́рство
«ремесло муляра»
мулярчу́к
«учень муляра»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| му́ляр | білоруська |
| muler «тс.» | верхньолужицька |
| mūrus «тс.» | латинська |
| mularz | польська |
| murære «тс.» | середньоверхньнімецька |
| мураръ (1494, 1514) | українська |
| mulař | чеська |
| murarz «тс.» | ? |
| mūre «стіна, мур» | ? |
| мураль | ? |
муля́р «маляр»
результат видозміни звукових форм ма́ля́р, малюва́ти, очевидно, зближених з му́ля́р «каменяр.– Див. ще малюва́ти, ма́ля́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мулюва́ти
«малювати»
муля́рник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ля́р | ? |
| малюва́ти | ? |
| му́ля́р «каменяр.-- Див. ще малюва́ти, ма́ля́р. | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України