МУКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. mu, mukati, нове звуконаслідувальне утворення, паралельне давнішому mу (‹*mū, пор. р. мычать]; – споріднене з лит. mũkti «мукати», свн. mugen, нвн. muhen, лат. mūgῑre «тс.», гр. μύζω «стогну, мукаю»; іє. *mū (звуконаслідування);

р. мыча́ть, бр. му, му́каць, ч. mukati, mukat, mučeti, слц. múkat’, mučať, вл. mučeć, болг. му́кам, м. му, мука, схв. мŷ, му́кати, слн. múkati;

псл. kykati (‹*kūka-), звуконаслідувальне утворення, повʼязане з імітацією крику зозулі;

споріднене з лит. (su)kukti «(за)вити», kaũkti «вити, завивати», лтс. kàukt «тс.», дінд. kōkaḥ «вовк; гуска»;

прагнення до точності звуконаслідування викликало (після переходу ũ › у) появу новішої звукової форми дієслова ку́кати (пор. аналогічний процес, відбитий у р. мыча́ть (‹псл. ст. *mūkē-) – укр. му́кати);

р. [ки́кать] «кричати» (про птахів), др. кыкати «кричати; кувати, кукати»;