МУЖЕВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
муж
псл. možь (‹*mon-gio-);
споріднене в дінд. mánuḥ «людина; чоловік; людство», гот. manna «чоловік», двн. man «тс.»;
іє. *manu-s або *monu-s, можливо, пов’язане з *men-«мислити»;
р. бр. муж, др. мужь, п. mąż, ч. слц. вл. нл. muž, болг. мъж, м. маж, схв. муж, слн. móž, стсл. мǫжь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
за́між
за́міжжю
замі́жжя
замі́жня́ «яка перебуває в шлюбі; одружена»
міжчи́нський
міщина́
мужа́ти
«мужніти»
мужа́тися
«бадьоритися»
мужва́ «мужики»
му́жесливий
«мужній»
му́жеський
мужи́к
мужикува́ти
«бути селянином»
мужикува́тий
мужи́цтво
мужича́ «дитя мужика»
мужи́чий
мужи́чити
«розмовляти мужичою мовою»
мужичня́
мужі́ти
«мужніти»
мужла́й
«грубий мужик»
мужла́н
«здорова, міцна людина, богатир»
му́жній
му́жність
мужні́ти
му́жня
«заміжня»
(жінка)
мужство
мужува́тися
«мужатися»
мужча́н
«мужчина»
мужчи́на́ СУМ
мужчи́нський
му́зкість
«мужність»
му́зство
«хоробрість, відвага»
мущени́н
«чоловік»
обмужи́читися
«зробитися селянином»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| муж | білоруська |
| мъж | болгарська |
| muž | верхньолужицька |
| manna «чоловік» | готська |
| man «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mánuḥ «людина; чоловік; людство» | давньоіндійська |
| мужь | давньоруська |
| *manu-s | індоєвропейська |
| маж | македонська |
| muž | нижньолужицька |
| mąż | польська |
| možь (‹*mon-g$io-) | праслов’янська |
| муж | російська |
| муж | сербохорватська |
| muž | словацька |
| móž | словенська |
| мǫжь | старослов’янська |
| muž | чеська |
| *men- «мислити» | ? |
бо́цман
запозичено, мабуть, через російське посередництво, з голландської мови;
гол. bootsman «боцман» утворене з основ іменників boot «човен» і man «людина», спорідненого з двн. man, дангл. mann(а), гот. manna, дінд. ав. mánu- «тс.», псл. *mǫžь «муж», укр. муж;
пов’язання слов’янських форм з англ. boatsman (Горяев 25) необґрунтоване;
р. бо́цман, ст. ботсман, бр. болг. бо́цман, п. bosman;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mánu- «тс.» | авестійська |
| boatsman | англійська |
| бо́цман | білоруська |
| бо́цман | болгарська |
| bootsman «боцман» | голландська |
| manna | готська |
| mann(а) | давньоанглійська |
| man | давньоверхньонімецька |
| mánu- «тс.» | давньоіндійська |
| bosman | польська |
| *mǫžь «муж» | праслов’янська |
| бо́цман | російська |
| муж | українська |
| boot «човен» | ? |
| man «людина» | ? |
| ботсман | ? |
буц «товста, гладка людина; жирний вгодований кінь; великий жирний оселедець; жартівливе чи глузливе прізвисько подолян, волинян Mo»
до [буцма́н] пор. нвн. Bútzenmann «домовик», утворене з основ іменників Bútzen «опудало; (ст.) домовик» і Mann «чоловік», спорідненого з псл. mǫžb, укр. муж;
пор. свн. butze «брила, грудка, обрубаний шматок», нвн. Butz, Butze(n) «опудало, коротка й товста фігура; велика купа чого-небудь», споріднене з свн. butzen «пухнути», дісл. butr «короткий шматок стовбура дерева», норв. butt «тупий», двн. bozzan «ударяти, штовхати», англ. beat «бити»;
очевидно, запозичення з німецької мови;
менш переконливе виведення (Machek ESJČ 49) ч. bucek, слц. bucko від слц. bucati «лягати в ліжко» (дит.);
п. puca «повне обличчя», bucka «повновида дівчина», ч. bucek «опецьок», buclatý «товстощокий», слц. bucko «опецьок», buco «тс.», buclatý, схв. буцов «товстощокий», буцмаст «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буца́к
(заст.)(порода коней)
буце́ники
«невдало спечені хлібці»
бу́цик
«вид печива; вгодований кінь Mo; прізвисько подолян, волинян Mo»
буци́ка
«корж, спечений на олії»
буцкува́тий
«товстий, вгодований»
буцма́н
«товстун, бецман»
буцмани́стий
«тс.»
буцма́тий
буцма́ч
буцме́й
буцми́ло
«тс.»
буць
«невдалий хліб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| beat «бити» | англійська |
| bozzan «ударяти, штовхати» | давньоверхньонімецька |
| butr «короткий шматок стовбура дерева» | давньоісландська |
| Bútzenmann «домовик» | нововерхньонімецька |
| Butz | нововерхньонімецька |
| butt «тупий» | норвезька |
| puca «повне обличчя»«повновида дівчина» | польська |
| bucka «повне обличчя»«повновида дівчина» | польська |
| mǫžb | праслов’янська |
| буцов «товстощокий» | сербохорватська |
| butze «брила, грудка, обрубаний шматок» | середньоверхньнімецька |
| butzen «пухнути» | середньоверхньнімецька |
| bucko | словацька |
| bucati «лягати в ліжко» (дит.) | словацька |
| bucko «опецьок»«тс.» | словацька |
| buco «опецьок»«тс.» | словацька |
| buclatý «опецьок»«тс.» | словацька |
| муж | українська |
| буцмаст «тс.» | українська |
| bucek | чеська |
| bucek «опецьок»«товстощокий» | чеська |
| buclatý «опецьок»«товстощокий» | чеська |
| буцма́н | ? |
| Bútzenmann «домовик» | ? |
| Bútzen «опудало; (ст.) домовик» | ? |
| Mann «чоловік» | ? |
| butze «брила, грудка, обрубаний шматок» | ? |
| Butze(n) «опудало, коротка й товста фігура; велика купа чого-небудь» | ? |
бушме́н «представник групи племен у Південній Африці»
запозичення з англійської мови;
англ. Bushman «тс.», букв. «людина з кущів», утворене з основ іменників bush «кущ», спорідненого з нвн. Busch, двн. днн. busc, гол. bos(ch) «тс.», який є результатом розширення герм. *bus- «набрякати», спорідненого з псл. buxnǫti, укр. бухнути, і man «чоловік», спорідненого з нвн. Mann, двн. днн. гол. man «тс.», псл. mǫzb, укр. муж;
англійська назва є калькою гол. boschjesman «бушмен», букв. «людина з кущів»;
р. бр. болг. бушмен, п. Buszmen, Buszman «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Bushman «тс.» | англійська |
| бушмен | білоруська |
| бушмен | болгарська |
| *bus- «набрякати» | германські |
| bos(ch) «тс.» | голландська |
| man «тс.» | голландська |
| boschjesman «бушмен» | голландська |
| busc | давньоверхньонімецька |
| man «тс.» | давньоверхньонімецька |
| busc | давньонижньонімецька |
| man «тс.» | давньонижньонімецька |
| Busch | нововерхньонімецька |
| Mann | нововерхньонімецька |
| Buszmen «тс.» | польська |
| buxnǫti | праслов’янська |
| mǫzb | праслов’янська |
| бушмен | російська |
| бухнути | українська |
| муж | українська |
| bush «кущ» | ? |
| man «чоловік» | ? |
Ге́рман
слід відрізняти від омонімічного Ге́рман, що відповідає р. Ге́рманн, п. слц. Herman, ч. Heřman, болг. Хе́рман, слн. Hêrman, яке походить від нвн. Hermann, що продовжує двн. Heriman (‹Hariman) «військова людина, войовник», утворене з основ іменників hari, heri «(вороже) військо (‹загін воїнів)» (нвн. Heer «військо»), спорідненого з лит. kãrė «війна», ст. karìs «тс.», і man (нвн. Mann) «чоловік, людина», спорідненого з дінд. mánu(ṣ)- «людина, чоловік», псл. mǫžь, укр. муж;
гр. Γερμανός походить від лат. Germānus, утвореного від прикметника germānus «рідний, єдинокровний», похідного від germen (*gen-men) «зародок, пагін, гілка», спорідненого з дінд. jánima, jánma «народження, рід, походження»;
через посередництво старослов’янської мови запозичено з грецької;
р. бр. болг. м. Ге́рман, п. ч. German, схв. Герман, слн. Gérman, стсл. ГЄРЪМАНЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Герман
(1596)
Германа
(род. в. одн.)(1484)
Герма́нусъ
ро́дный
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ге́рман | білоруська |
| Хе́рман | болгарська |
| Ге́рман | болгарська |
| Γερμανός | грецька |
| Heriman «військова людина, войовник» (‹Hariman) | давньоверхньонімецька |
| mánu(ṣ)- «людина, чоловік» | давньоіндійська |
| jánima | давньоіндійська |
| Germānus | латинська |
| kãrė «війна» | литовська |
| Ге́рман | македонська |
| Hermann | нововерхньонімецька |
| Herman | польська |
| German | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| Ге́рманн | російська |
| Ге́рман | російська |
| Герман | сербохорватська |
| Herman | словацька |
| Hêrman | словенська |
| Gérman | словенська |
| ГЄРЪМАНЪ | старослов’янська |
| муж | українська |
| Heřman | чеська |
| German | чеська |
| Ге́рман | ? |
| heri «(вороже) військо (‹загін воїнів)» (нвн. Heer «військо») | ? |
| з | ? |
| karìs «тс.» | ? |
| Mann «чоловік, людина» | ? |
| germānus «рідний, єдинокровний» | ? |
| jánma «народження, рід, походження» | ? |
ге́тьма́н
через польську мову запозичене з середньоверхньонімецької;
свн. houbetman, heuptman «командир, командувач» (нвн. Háuptmann «капітан») є складним словом, утвореним з houbet, heupt «голова» (нвн. Haupt «тс.»), спорідненого з лат. caput «тс.», і man «чоловік, людина» (нвн. Mann), спорідненого з дінд. mánus- «тс.», псл. mǫžь, укр. муж;
п. -е- (в hetman) указує на східносередньонімецький діалект, де свн. öu дає ē, як на безпосереднє джерело запозичення;
твердження про зв’язок з ота́ман (Горяев 1892, 2; Bern. І 378) безпідставне;
р. бр. ге́тман, п. hetman, рідк. etman, ст. hejtman, hewtman, hertman, ч. зает. hejtman «капітан; головнокомандувач; староста», ст. hajtman, hýtman, hajp(t)man, haup(t)man, ha(u)tman, hútman, слц. заст. hajtman «капітан; вартівник», вл. hejtman «капіtan; староста», нл. hejtman «начальник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гатьма́н
гетма́н
гетманъ
(XV ст.)
гетьмана́т
гетьма́нець
гетьмани́ха
гетьма́нич
гетьма́нія
«гетьманування»
гетьма́нство
гетьманува́ти
гетьма́нша
гетьма́нщина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ге́тман | білоруська |
| hejtman «капіtan; староста» | верхньолужицька |
| mánus- «тс.» | давньоіндійська |
| caput «тс.» | латинська |
| hejtman «начальник» | нижньолужицька |
| -е- (в hetman) | польська |
| hetman | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| ге́тман | російська |
| houbetman | середньоверхньнімецька |
| öu | середньоверхньнімецька |
| hajtman «капітан; вартівник» | словацька |
| муж | українська |
| hejtman «капітан; головнокомандувач; староста» | чеська |
| heuptman «командир, командувач» (нвн. Háuptmann «капітан») | ? |
| heupt «голова» (нвн. Haupt «тс.») | ? |
| man «чоловік, людина» (нвн. Mann) | ? |
| ота́ман | ? |
| etman | ? |
| hejtman | ? |
| hewtman | ? |
| hertman | ? |
| hejtman «капітан; головнокомандувач; староста» | ? |
| hajtman | ? |
| hýtman | ? |
| hajp(t)man | ? |
| haup(t)man | ? |
| ha(u)tman | ? |
| hútman | ? |
| hajtman «капітан; вартівник» | ? |
джентльме́н
англ. gentleman «пан; добре вихована людина» є складним словом, утвореним як калька фр. gentilhomme «тс.» з прикметника gentle «родовитий, знатний; м’який, легкий», що зводиться як запозичення до фр. gentil «благородний», пов’язаного з лат. gentīlis «родовитий, належний до того самого роду», похідним від gēns (род. в. gentis) «рід», та іменника man «людина», спорідненого з нвн. Mann «чоловік», псл. mǫžь «тс.», укр. муж;
запозичення з англійської мови;
р. джентльме́н, бр. джэнтльме́н, п. džentlmen, ч. džentlmen, gentleman, слц. слн. gentleman, болг. джентлеме́н, м. џентлеме́н, џентлме́н, схв. џèнтлмен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джентльме́нство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gentleman «пан; добре вихована людина» | англійська |
| джэнтльме́н | білоруська |
| джентлеме́н | болгарська |
| gentīlis «родовитий, належний до того самого роду» | латинська |
| џентлеме́н | македонська |
| Mann «чоловік» | нововерхньонімецька |
| džentlmen | польська |
| mǫžь «тс.» | праслов’янська |
| джентльме́н | російська |
| џèнтлмен | сербохорватська |
| gentleman | словацька |
| gentleman | словенська |
| муж | українська |
| џентлме́н | українська |
| gentilhomme «тс.» | французька |
| gentil «благородний» | французька |
| džentlmen | чеська |
| gentleman | чеська |
| gentle «родовитий, знатний; м’який, легкий» | ? |
| gentis «рід» | ? |
| man «людина» | ? |
не́пман «приватний підприємець, торговець періоду непу»
складне слово, утворене з неп (р. нэп) і нім. Mann «людина», спорідненого з дінд. mánuḥ «людина, чоловік», ав. manuš-, псл. mǫžь «тс.», укр. муж;
р. бр. нэ́пман, п. ч. слц. nepman, болг. не́пман, схв. нȅпман, слн. nepman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́пманка
не́пманша
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| manuš- | авестійська |
| нэ́пман | білоруська |
| не́пман | болгарська |
| mánuḥ «людина, чоловік» | давньоіндійська |
| Mann «людина» | німецька |
| nepman | польська |
| mǫžь «тс.» | праслов’янська |
| нэп | російська |
| нэ́пман | російська |
| нȅпман | сербохорватська |
| nepman | словацька |
| nepman | словенська |
| неп (р. нэп) | українська |
| муж | українська |
| nepman | чеська |
норма́ни «північногерманські племена, які в VIII--XI ст. робили напади на країни Європи» (одн. норма́н)
очевидно, запозичене зі скандинавських мов через посередництво німецької (нім. Normánne «тс.»);
шв. norrman «норвежець, норман», дісл. norðmaðr «тс.» утворені відповідно від шв. norr «північ», дісл. norð, споріднених з нвн. Nord, гол. noord «тс.», і шв. man «людина», дісл. maðr «тс.», споріднених з двн. man «людина, чоловік», нвн. Mann «чоловік», псл. mǫžь «тс.», укр. муж;
р. норма́нн, бр. нарма́н, п. Normanowie (мн.), ч. слц. Norman, болг. норма́нин, схв. Норма́ни (мн.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нарма́н | білоруська |
| норма́нин | болгарська |
| noord «тс.» | голландська |
| man «людина, чоловік» | давньоверхньонімецька |
| norðmaðr «тс.» | давньоісландська |
| norð | давньоісландська |
| maðr «тс.» | давньоісландська |
| Normánne | німецька |
| Nord | нововерхньонімецька |
| Mann «чоловік» | нововерхньонімецька |
| Normanowie (мн.) | польська |
| mǫžь «тс.» | праслов’янська |
| норма́нн | російська |
| Норма́ни (мн.) | сербохорватська |
| Norman | словацька |
| муж | українська |
| Norman | чеська |
| norrman «норвежець, норман» | шведська |
| norr «північ» | шведська |
| man «людина» | шведська |
мандри́л «мавпа родини павіанів, Раріо sphynx L.»
через посередництво західноєвропейських мов (н. Mandríll, англ. фр. mandrill), можливо, запозичено з іспанської;
ісп. mandril «тс.» вважається словом африканського походження (із сх.-африк. mwandaru-ll, зміненого під впливом англ. man «людина»);
виводиться також (Klein 932; ODEE 551) з англ. man «людина», спорідненого з псл. mǫžь, укр муж, і drill «мандрил», запозиченого з африканських мов;
р. болг. мандри́л, бр. мандры́л, п. mandrył, ч. слц. mandril, вл. mandrill, схв. мàндрил, слн. mandríl «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| man «людина» | англійська |
| мандры́л | білоруська |
| мандри́л | болгарська |
| mandrill | верхньолужицька |
| mandril «тс.» | іспанська |
| mandrył | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| мандри́л | російська |
| мàндрил | сербохорватська |
| mandril | словацька |
| mandríl «тс.» | словенська |
| mandril | чеська |
| муж | ? |
| drill «мандрил» | ? |
манеке́н «людська фігура з дерева та інших матеріалів»
гол. manneken (mannekijn) «тс.» утворене як димінутив від man «людина», спорідненого з пол. mǫžь, укр. муж;
через посередництво французької мови (фр. mannequin) запозичено з голландської;
р. бр. болг. м. манеке́н, п. manekin, ч. слц. manekýn, вл. mannequin, схв. манèкēн, слн. manekén;
Фонетичні та словотвірні варіанти
манеке́нник
манеке́нниця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| манеке́н | білоруська |
| манеке́н | болгарська |
| mannequin | верхньолужицька |
| manneken «тс.» (mannekijn) | голландська |
| манеке́н | македонська |
| manekin | польська |
| манеке́н | російська |
| манèкēн | сербохорватська |
| manekýn | словацька |
| manekén | словенська |
| муж | українська |
| manekýn | чеська |
| man «людина» | ? |
| mǫžь | ? |
мі́чман «звання у військово-морських силах СРСР»
через посередництво російської мови запозичено з англійської;
англ. midshipman «корабельний гардемарин» складається з прикметника mid «середній», спорідненого з лат. medius «тс.», псл. *medja «межа», та іменника shipman «шкіпер; (заст.) моряк», утвореного з іменників ship «корабель», спорідненого з дісл. гот. skip, двн. skif «тс.», і man «людина», спорідненого з дінд. mánuḥ «людина, чоловік», псл. mǫžь «чоловік», укр. муж;
менш переконливе виведення з гол. mitsman (Смирнов 197);
р. болр. ми́чман, бр. мі́чман, п. miczman, ч. слц. mičman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мі́чманка
«формений кашкет старшого і молодшого складу флоту»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| midshipman «корабельний гардемарин» | англійська |
| мі́чман | білоруська |
| mitsman | голландська |
| skip | готська |
| skif «тс.» | давньоверхньонімецька |
| mánuḥ «людина, чоловік» | давньоіндійська |
| skip | давньоісландська |
| medius «тс.» | латинська |
| miczman | польська |
| *medja «межа» | праслов’янська |
| mǫžь «чоловік» | праслов’янська |
| ми́чман | російська |
| mičman | словацька |
| муж | українська |
| mičman | чеська |
| mid «середній» | ? |
| shipman «шкіпер; (заст.) моряк» | ? |
| ship «корабель» | ? |
| man «людина» | ? |
| ми́чман | ? |
фла́гман «командир великого з’єднання військових кораблів; корабель, на якому перебуває командир з’єднання»
через посередництво російської мови запозичене з голландської (у російській мові з XVIII ст.);
гол. vlagman «тс.» є складним словом, утвореним з основ іменників vlag «прапор» і man «людина, чоловік», спорідненого з псл. mǫžü, укр. муж;
р. бр. болг. фла́гман, п. flagman;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фла́гман | білоруська |
| фла́гман | болгарська |
| vlagman «тс.» | голландська |
| vlag «прапор» | голландська |
| man «людина, чоловік» | голландська |
| flagman | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| фла́гман | російська |
| муж | українська |
фу́рман «візник, кучер»
н. Fuhrmann (‹ свн. vuorman) «тс.» є складним словом, утвореним з іменників Fuhre «віз, підвода» і Mann «чоловік», спорідненого з свн. двн. man, дфриз. månn, дангл. mann(a), англ. man, дісл. maðr, рун. manR, гот. manna «людина, чоловік», дінд. ав. mánu- «людина», псл. mǫžь, укр. муж;
запозичення з німецької мови;
р. фу́рман, бр. фу́рма́н, п. слц. furman, ч. forman, вл. fórman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фі́рман
«тс.»
фурмани́на
«поганий фурман; зменш. від фурман»
фурма́нити
«правити кіньми»
фу́рма́нка
«підвода»
фурманува́ти
хву́рман
ху́рман
ху́рманка
«підвода»
хурманува́ти
ху́рманщик
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mánu- «людина» | авестійська |
| man | англійська |
| фу́рма́н | білоруська |
| fórman | верхньолужицька |
| manna «людина, чоловік» | готська |
| mann(a) | давньоанглійська |
| man | давньоверхньонімецька |
| mánu- «людина» | давньоіндійська |
| maðr | давньоісландська |
| månn | давньофризька |
| Fuhrmann «тс.» (‹ свн. vuorman) | німецька |
| Fuhre «віз, підвода» | німецька |
| Mann «чоловік» | німецька |
| furman | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| фу́рман | російська |
| man | середньоверхньнімецька |
| vuorman | середньоверхньнімецька |
| furman | словацька |
| муж | українська |
| forman | чеська |
| manR | ? |
ро́тман «лоцман, керманич, стерновий»
запозичення з польської мови;
п. rotman, retman «тс.» походить від нвн. Rîttmann, утвореного з Rotte «рота, загін», звідки укр. ро́та, і Mann «людина, чоловік», спорідненого з псл. mǫžь, укр. муж;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Róttmann | нововерхньонімецька |
| Rotte «рота, загін» | нововерхньонімецька |
| Mann «людина, чоловік» | нововерхньонімецька |
| rotman | польська |
| retman «тс.» | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| ро́та | українська |
| муж | українська |
ло́цман «провідник суден»
запозичення з голландської мови;
джерелом гол. loodsman «особа, що веде судно» вважається англ. loadsman (lodeman, loadman, lodesman) «тс.», утворене з основ іменників lode (load, lodes) «рівень води, дорога, шлях», яке зводиться до дангл. lad «шлях; подорож; напрямок; перевезення товарів», пов’язаного з līðan «їхати, подорожувати», lǣdan «вести, керувати» (англ. lead «тс.»), і man «людина», спорідненого з дінд. mánuḥ «тс.», псл. mǫžь, укр. муж;
р. бр. болг. ло́цман, п. Іосman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лоцманува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| loadsman «тс.» (lodeman, loadman, lodesman) | англійська |
| lodes «рівень води, дорога, шлях» | англійська |
| lodeman | англійська |
| loadman | англійська |
| lodesman | англійська |
| lode | англійська |
| load | англійська |
| lead | англійська |
| ло́цман | білоруська |
| ло́цман | болгарська |
| loodsman «особа, що веде судно» | голландська |
| lad «шлях; подорож; напрямок; перевезення товарів» | давньоанглійська |
| līðan «їхати, подорожувати» | давньоанглійська |
| lǣdan «вести, керувати» (англ. lead «тс.») | давньоанглійська |
| man «людина» | давньоанглійська |
| mánuḥ «тс.» | давньоіндійська |
| Іосman | польська |
| mǫžь | праслов’янська |
| ло́цман | російська |
| муж | українська |
шпі́льман «мандрівний музикант, співак у середньовічній Європі»
давнє запозичення з германських мов;
свн. spilman «шпільман» (‹ двн. spiliman «танцівник»), як і снн. spêlman «тс.», є складним словом, утвореним з етимологічно нез’ясованого spil (spêl) «гра, танець» і man «людина, чоловік», спорідненого з дфриз. månn, англ. man, дісл. maðr, гот. manna, дінд. ав. mánu- «людина», а також із псл. mǫžь, укр. муж;
р. шпи́льман, др. шпильманъ, полаб. spеlman, болг. шпи́лман, схв. шпилман, цсл. (серб.) шпильманъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mánu- «людина» | авестійська |
| man | англійська |
| шпи́лман | болгарська |
| manna | готська |
| spiliman «танцівник» | давньоверхньонімецька |
| mánu- «людина» | давньоіндійська |
| maðr | давньоісландська |
| шпильманъ | давньоруська |
| månn | давньофризька |
| spеlman | полабська |
| mǫžь | праслов’янська |
| шпи́льман | російська |
| шпилман | сербохорватська |
| spilman «шпільман» (‹ двн. spiliman «танцівник») | середньоверхньнімецька |
| man «людина, чоловік» | середньоверхньнімецька |
| spil | середньоверхньнімецька |
| spêlman «тс.» | середньонижньонімецька |
| spêl | середньонижньонімецька |
| man | середньонижньонімецька |
| муж | українська |
| шпильманъ (серб.) | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України