МОТОРУН — ЕТИМОЛОГІЯ
мото́ри́ти «робити, діяти»
не зовсім ясне;
зіставляється з мота́ти, мета́ти, лит. matarúoti «махати (бичем), вертіти (хвостом)»;
р. [мо́то́рный] «тс.; здібний, умілий; хоробрий, сильний; веселий, балакучий», [мото́рить] «багато говорити», бр. [мато́рны] «спритний, жвавий», п. [motorny] «спритний, меткий», ч. слц. nemotorný «незграбний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мото́рний
«спритний, жвавий; [вродливий Ж]»
моторува́ти
«ТС.»
мотору́н
«діяльна, жвава людина»
мотору́ха
«тс.»
(про жінку)
моторя́ка
«тс.»
моторя́чий
«спритний, жвавий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мато́рны «спритний, жвавий» | білоруська |
| matarúoti «махати (бичем), вертіти (хвостом)» | литовська |
| motorny «спритний, меткий» | польська |
| мо́то́рный «тс.; здібний, умілий; хоробрий, сильний; веселий, балакучий» | російська |
| nemotorný «незграбний» | словацька |
| мото́рить «багато говорити» | українська |
| nemotorný «незграбний» | чеська |
| мота́ти | ? |
| мета́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України