МОТЛОХ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язання з мотля́ти (Zubatý St. a čl. I 1, 282) сумнівне;

псл. [motъloxь, mоtъlахъ], утворене з тих самих основ, що й loxъmot-, укр. лахмі́ття, р. локмо́тье;

компонент mot- пов’язується з motati «мотати», metati «метати, кидати»;

думка про запозичення в східнослов’янські мови з польської (Brückner 345; Richhardt 80; Mikl. EW 203) видається обґрунтованою;

р. [мо́тлох] «дрантя, лахміття, дрібні шматки», бр. [мо́тлух] «тс.», [мотлох] «дріб’язок», п. motłoch «набрід, чернь; (ст. бот.) мітлиця», ч. [motrcha] «плутанина, хаос»;

очевидно, видозмінене запозичення з німецької мови;

нвн, Béttel «мотлох; нісенітниця» пов’язане з bítten «просити», спорідненим з гр. πείθω «переконую», псл. u-běditi, р. убеди́ть;

українські звукові форми могли розвинутися через проміжні форми *бетля, *бетла з доданням кінцевого -x під впливом мо́тлох і кінцевого г під впливом тягти́, лягти́;

псл. *[lахъmot-], складне утворення з тих самих компонентів lаху «лахи» і mot- (пов’язаного з motati), що й мо́тлох;

непереконливе виділення (Sławski IV 407 – 408) суфікса -yta (-ita);

р. лохмо́тья, бр. лахмо́цце, п. [łachmyta] «обідранець, ледащо» (з укр.?);