МОТИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
моти́в «мелодія; ідея або тема твору мистецтва; привід»
запозичення з французької мови;
фр. motif «мотив, причина; тема, сюжет» походить від слат. motῑvus «рухливий», пов’язаного з лат. mōtus «рух», movēre «рухати», спорідненими з дінд. mívati «соває, рухає», гр. ἀμεύσασϑαι «іти вперед»;
р. болг моти́в, бр. маты́ў, п. motyw, ч. motiv, слц. слн motív, вл. motiw, м. мотив, схв. мòтӣв, мотùва;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мотива́ція
мотиво́ваний
мотивува́льний
мотивува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маты́ў | білоруська |
| motiw | верхньолужицька |
| ἀμεύσασϑαι «іти вперед» | грецька |
| mívati «соває, рухає» | давньоіндійська |
| mōtus «рух» | латинська |
| мотив | македонська |
| motyw | польська |
| моти́в | російська |
| мòтӣв | сербохорватська |
| motῑvus «рухливий» | середньолатинська |
| слн motív | словацька |
| мотùва | українська |
| motif «мотив, причина; тема, сюжет» | французька |
| motiv | чеська |
| movēre «рухати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України