МОРЯНКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
маре́на «Rubia L., трав’яниста рослина, з кореневища якої добували червону фарбу» (бот.)
очевидно, псл. marěna, пов’язане з marati «бруднити» з огляду на властивість кореневища рослин родини маренових забарвлювати в різні кольори;
недостатньо обґрунтована думка (Brückner 323) про запозичення в східнослов’янські мови з польської;
р. маре́на, бр. марэ́на, п. marzana «марена», marzanna «тс.», marzanka «маренка», ч. mařina «марена», ст. mařena, marana, mořanka «тс.», [mařena] «підмаренник», mařinka «маренка», слц. marena «марена», marinka «маренка», схв. [маринка] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маре́ник
«скабіоза, Scabiosa L.»
маре́нка
«Asperula L.»
маренник
«підмаренник, Galium L.»
маре́нові
марєник
«скабіоза голубина, Scabiosa columbaria L.»
маріна
марянка
морена
«тс.»
морянка
«ТС.»
підмаре́нник
«Galium L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марэ́на | білоруська |
| marzana «марена»«тс.»«маренка» | польська |
| marzanna «марена»«тс.»«маренка» | польська |
| marzanka «марена»«тс.»«маренка» | польська |
| marěna | праслов’янська |
| маринка «тс.» | сербохорватська |
| marena «марена»«маренка» | словацька |
| marinka «марена»«маренка» | словацька |
| mařena «підмаренник»«маренка» | українська |
| mařinka «підмаренник»«маренка» | українська |
| mařina «марена» | чеська |
| marati «бруднити» | ? |
| маре́на | ? |
| mařena «тс.» | ? |
| marana «тс.» | ? |
| mořanka «тс.» | ? |
мо́ре «великий водний простір»
псл. morje «водний простір; море»;
споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;
іє. *ḿori «море, болото»;
р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замі́р'є
«замор’я»
замо́р'я
замо́рський
мі́рський
«морський»
мору́н
«тс.; бог води»
моря́к
моря́н
«південний вітер (з моря)»
моря́нка
«полярний птах з родини качок, Clangula; [морська вода, що підійшла до берегів лиману Мо]»
(орн.)
надмо́р'я
«примор’я»
надмо́рній
надмо́рський
помо́р
помо́р'я
помо́рник
«Stercorarius»
(орн.)
помо́рський
поморя́нець
поморя́ни́н
примо́р'я
примо́рець
примо́рський
приморяни́н
узмо́р'я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́ре | білоруська |
| mоrjo | верхньолужицька |
| marei «море» | готська |
| mere | давньоанглійська |
| mōr «калюжа» | давньоанглійська |
| mari | давньоверхньонімецька |
| muor «калюжа, болото» | давньоверхньонімецька |
| muir | давньоірландська |
| море | давньоруська |
| *ḿori «море, болото» | індоєвропейська |
| mare «тс.» | латинська |
| mare «затока» | латиська |
| mãrios «море, затока» (mãrė) | литовська |
| море | македонська |
| Meer | нововерхньонімецька |
| Moor «болото» | нововерхньонімецька |
| morze | польська |
| morje «водний простір; море» | праслов’янська |
| мо́ре «море; [озеро]» | російська |
| мȍре | сербохорватська |
| more | словацька |
| mórjé | словенська |
| море | старослов’янська |
| мȏре | українська |
| moře | чеська |
| море́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України