МОРЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мо́ре «великий водний простір»
споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;
псл. morje «водний простір; море»;
іє. *ḿori «море, болото»;
р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замі́р'є
«замор’я»
замо́р'я
замо́рський
мі́рський
«морський»
мору́н
«тс.; бог води»
моря́к
моря́н
«південний вітер (з моря)»
моря́нка
«полярний птах з родини качок, Clangula; [морська вода, що підійшла до берегів лиману Мо]»
(орн.)
надмо́р'я
«примор’я»
надмо́рній
надмо́рський
помо́р
помо́р'я
помо́рник
«Stercorarius»
(орн.)
помо́рський
поморя́нець
поморя́ни́н
примо́р'я
примо́рець
примо́рський
приморяни́н
узмо́р'я
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́ре | білоруська |
| mоrjo | верхньолужицька |
| marei «море» | готська |
| mere | давньоанглійська |
| mōr «калюжа» | давньоанглійська |
| mari | давньоверхньонімецька |
| muor «калюжа, болото» | давньоверхньонімецька |
| muir | давньоірландська |
| море | давньоруська |
| *ḿori «море, болото» | індоєвропейська |
| mare «тс.» | латинська |
| mare «затока» | латиська |
| mãrios «море, затока» (mãrė) | литовська |
| море | македонська |
| Meer | нововерхньонімецька |
| Moor «болото» | нововерхньонімецька |
| morze | польська |
| morje «водний простір; море» | праслов’янська |
| мо́ре «море; [озеро]» | російська |
| мȍре | сербохорватська |
| more | словацька |
| mórjé | словенська |
| море | старослов’янська |
| мȏре | українська |
| moře | чеська |
| море́ | ? |
мо́ре (вигук із приспіву в деяких старовинних піснях: «бре, море, бре»)
здебільшого виводиться від гр. μωρέ «дурню» (клична форма від μoρος «дурний»);
запозичення з точно не встановленого балканського джерела, до якого зводиться також бре «тс.»;
болг. м. мо́ре (вигук звертання), схв. мȍре «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мо́ре
«сирѣчъ, юроде, дурню»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́ре (вигук звертання) | болгарська |
| μωρέ «дурню» (клична форма від μoρ$ος «дурний») | грецька |
| мо́ре (вигук звертання) | македонська |
| мȍре «тс.» | сербохорватська |
| бре «тс.» | ? |
мо́ре «неїстівна рибка»
неясне;
можливо, результат перенесення назви середовища на істоту, яка в ній живе;
аквамари́н (мін.)
лат. aqua «вода» споріднене з гот. aƕa «річка», двн. aha, нвн. Ache «тс.», р. Ока́, лат. marīnus «морський» пов’язане з mare «мо́ре», спорідненим з псл. more, укр. море;
н. Aquamarín утворено на основі виразу лат. aqua marīna «морська вода»;
запозичення з німецької мови;
р. болг. аквамари́н, бр. аквамары́н, п. akwamaryn(a), ч. слц. слн. akvamarín, вл. akwamarin, схв. аквамàрūн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
аквамари́нный
аквамари́новий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аквамары́н | білоруська |
| аквамари́н | болгарська |
| akwamarin | верхньолужицька |
| aƕa «річка» | готська |
| aha | давньоверхньонімецька |
| aqua «вода» | латинська |
| marīnus «морський» | латинська |
| aqua marīna «морська вода» | латинська |
| Aquamarín | німецька |
| Ache «тс.» | нововерхньонімецька |
| akwamaryn(a) | польська |
| more | праслов’янська |
| Ока́ | російська |
| аквамари́н | російська |
| аквамàрūн | сербохорватська |
| akvamarín | словацька |
| akvamarín | словенська |
| море | українська |
| akvamarín | чеська |
| mare «мо́ре» | ? |
Мар'я́н
далі зводиться до лат. mare «море», спорідненого з псл. more, укр. мо́ре;
лат. Mariānus виводиться від власного імені Marius як «належний до роду Маріїв»;
запозичення з латинської мови;
часто пов’язується як чоловіча форма з ім’ям Марі́я;
р. Мариа́н, Марья́н, бр. Мар’я́н, Марыя́н, п. Marjan, ч. слц. Marián, болг. Мариа́н, м. Маријан, схв. Мȁрјан, Мȁријāн, слн. Marijan;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Map'а́ньо
Маріа́н
Марія́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Мар'я́н | білоруська |
| Мариа́н | болгарська |
| mare «море» | латинська |
| Mariānus виводиться від власного імені Marius як «належний до роду Маріїв» | латинська |
| Маријан | македонська |
| Marjan | польська |
| more | праслов’янська |
| Мариа́н | російська |
| Мȁрјан | сербохорватська |
| Marián | словацька |
| Marijan | словенська |
| мо́ре | українська |
| Марья́н | українська |
| Марыя́н | українська |
| Мȁријāн | українська |
| Marián | чеська |
| Марі́я | ? |
морща́ «морська свинка, кавія, Cavia Pall.» (зоол.)
запозичення з польської мови;
п. morszczak, як і ч. morce, слц. morča, є неповною калькою нім. Meerschwein «тс.», утвореного з іменників Meer «море», спорідненого з псл. more, укр. мо́ре, і Schwein «свиня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
морща́к
мурча́к
мурчо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Meerschwein «тс.» | німецька |
| morszczak | польська |
| more | праслов’янська |
| morča | словацька |
| мо́ре | українська |
| morce | чеська |
| Meer «море» | ? |
| Schwein «свиня» | ? |
розмари́н «Rosmarinus officinalis L.» (бот.)
запозичено через німецьке посередництво (н. Rîsmarin «розмарин») з латинської мови;
лат. rōsmarīnus, або rōs marīnus (бот.) «розмарин» (букв. «морська роса»), складається з іменника rōs «роса», спорідненого з псл. rosa, укр. роса́, і прикметника marīnus «морський», похідного від mare «море», що відповідає псл. more, укр. мо́ре;
латинська назва зумовлена, очевидно, свіжістю зеленого кольору рослини;
р. болг. м. розмари́н, бр. размары́н, п. rozmaryn, ч. rozmarýn, слц. rozmarín, схв. ру̏змарин, слн. rîžmarіn;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розмарин
«бруслина карликова, Evonymus nana M.B.»
(дикий)] Mak
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| размары́н | білоруська |
| розмари́н | болгарська |
| rōsmarīnus | латинська |
| rōs «роса» | латинська |
| marīnus «морський» | латинська |
| mare «море» | латинська |
| розмари́н | македонська |
| Rósmarin | німецька |
| rozmaryn | польська |
| rosa | праслов’янська |
| more | праслов’янська |
| розмари́н | російська |
| ру̏ змарин | сербохорватська |
| rozmarín | словацька |
| róžmarіn | словенська |
| роса́ | українська |
| мо́ре | українська |
| rozmarýn | чеська |
субмари́на «підводний човен»
очевидно, запозичення з англійської мови;
англ. submarine «підводний; підводний човен» утворено за допомогою префікса sub- (з лат. sub- «під») від прикметника marine «морський», який через сангл. maryn(e) і далі фр. ст. marіn (жін. р. marine) виводиться від лат. marīnus (жін. р. marīna) «тс.», що походить від іменника mare «море», спорідненого з псл. morje «тс.», укр. мо́ре;
р. болг. субмари́на, бр. субмары́на «тс.», слц. submarinnó «підводний»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| submarine «підводний; підводний човен» | англійська |
| субмары́на «тс.» | білоруська |
| субмари́на | болгарська |
| marīnus «тс.» (жін. р. marīna) | латинська |
| morje «тс.» | праслов’янська |
| субмари́на | російська |
| maryn(e) | середньоанглійська |
| submarinnó «підводний» | словацька |
| мо́ре | українська |
| marіn (жін. р. marine) | французька |
| marine «морський» (з лат. sub- «під») | ? |
| marіn (жін. р. marine) | ? |
| mare «море» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України