МОРОКУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
моро́ка «клопіт, турбота; [гра в шість паличок]»
через значення «запаморочення» пов’язане з мо́рок «темрява; [непритомність]»;
пор. вираз [заморо́ка голові́] «морока, клопіт» (Me);
р. моро́ка, бр. маро́ка, п. [moroka] «клопіт» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
заморо́ка
«морока, клопіт»
заморочливий
«морочливий, заплутаний»
морокова́тися
«зазнавати труднощів»
моро́кува́тий
«клопітний»
морокува́тися
«морочитися»
моро́чити
«завдавати клопоту»
моро́читися
«займатися чимось клопітним; довго поратися»
моро́чливий
«тс.; вередливий»
моро́чний
«морочливий»
моро́чник
«той, що завдає клопоту, морочить»
обморо́ка
«морока»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| маро́ка | білоруська |
| moroka «клопіт» (з укр.) | польська |
| моро́ка | російська |
| мо́рок «темрява; [непритомність]» | ? |
| заморо́ка голові́ «морока, клопіт» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України