МОРИВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бре (приспів у піснях: гей, море, бре!], брей «тс.», [бре] (вигук звертання; часто вживається як засіб інтимізації мови)
пор. болг. морe (вигук до чоловіків), мори (вигук до жінок), тур. bre (виг.) «ти що, гей, ей, ну» (з гр.);
пов’язане (в українській і польській мовах через молдавське і румунське посередництво,– пор. молд. бре, вигук звертання, рум. bre «тс.») з гр. μπρέ (виг.) «ну, гей, ей, ти що», яке походить від μορέ «дурню», кличної форми до μωρόs «дурний, простодушний, блазень, скоморох», можливо, спорідненого з дінд. mūráḥ «телепень, ідіот» (з іє. *mō(u)r-, *mūr-);
n. bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.), болг. бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення – «гей»; незадоволення–«ах, ой, ex»; сполучник), брей (виг.), м. бре (виг.) «ого, егe, гей, ей, слухай» (при звертанні до чоловіків), схв. брȅ (виг) «хіба, невже, ну», брȇ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
брє
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| морe (вигук до чоловіків) | болгарська |
| бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення -- «гей»; незадоволення--«ах, ой, ex»; сполучник) | болгарська |
| μπρέ «ну, гей, ей, ти що» (виг.) | грецька |
| mūráḥ «телепень, ідіот» (з іє. *mō(u)r-, *mūr-) | давньоіндійська |
| бре «ого, егe, гей, ей, слухай» (виг.)(при звертанні до чоловіків) | македонська |
| брȅ «хіба, невже, ну» (виг) | сербохорватська |
| bre «ти що, гей, ей, ну» (виг.)(з гр.) | турецька |
| брей (виг.) | українська |
| брȇ | українська |
| морe (вигук до чоловіків) | ? |
| мори (вигук до жінок) | ? |
| μορέ «дурню» | ? |
| μωρόs «дурний, простодушний, блазень, скоморох» | ? |
| bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.) | ? |
глузомо́р «вид картопляної плісняви, Rhizosporium (хвороба, що уражає зовнішню частину картоплі)» (бот.)
складне утворення, першим компонентом якого є та сама основа, що й у [глуза́вці], a другим – віддієслівна основа мор, повʼязана з мори́ти, ме́рти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глуза́вці | ? |
| мор | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
мара́ «привид, примара; [відьма, не- χ чиста сила ЛексПол]»
не зовсім ясне;
псл. mara «привид»;
припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);
р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мареві́ти
«мигтіти маревом»
ма́ревний
маревни́чий
«мрійливий; який марить»
ма́рево
«міраж; примара; сухий туман»
маре́нник
«страховище»
ма́ри
«мрії»
ма́рина́
«мара Ж; мрія, фантазія Пі»
ма́рити
«мріяти»
ма́ритися
«уявлятися»
марли́вий
«мрійливий; фантастичний; облудний»
ма́рник
«біс»
обмара
«привид»
обма́ри́ти
«ввести в оману, зачарувати»
прима́ра
прима́рливий
прима́рний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ма́ра «мрія» | білоруська |
| ма́ра «страх уві сні, кошмар» | болгарська |
| womara «півсон, запаморочення» | верхньолужицька |
| мара «сновидіння, забуття» | давньоруська |
| mara «сновидіння, привид» | польська |
| mara «привид» | праслов’янська |
| мара́ «туман; привид» | російська |
| mariť sa «ввижатися, маритися» | словацька |
| мара́ «привид» | українська |
| мара́ «сонливість; примара» | українська |
| мараня́ «спека, задуха; марево» | українська |
| ма́рний | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
| ма́яти | ? |
| мани́ти | ? |
| маха́ти | ? |
| І | ? |
| І | ? |
мару́на «Pyrethrum Scop. (Chrysanthemum); [(види ромашки) Matricaria eximia Hort., M. maritima L. Mak]» (бот.)
припускається (Machek Jm. rostl. 201) виникнення шляхом метатези з лат. (mentha) romana «римська (м’ята)»;
зіставлялося (Zubatý St. a čl. І 2, 80 – 83) з псл. marati, mořiti, укр. мара́ти. р. морить «видержувати в фарбувальному розчині (деревину)» як позначення різних рослин, що містять фарбувальні та інші специфічні соки;
неясне;
п. maruna «маруна, Pyrethrum Scop.; ромашка; роман», ч. ст. maruna «шандра, Marrubium L.», слц. [marjunga] «маруна». majrunga «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
марона
«тс.»
мару́нка
«Pyrethrum Scop.; [ромашка, Matricaria eximia Hort. Mak; роман римський, Anthemis nobilis L. Mak]»
мару́нька
«маруна дівоча, Pyrethrum parthenium Smith»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| romana «римська (м’ята)» (mentha) | латинська |
| maruna «маруна, Pyrethrum Scop.; ромашка; роман» | польська |
| marati | праслов’янська |
| морить «видержувати в фарбувальному розчині (деревину)» | російська |
| marjunga «маруна»«тс.» | словацька |
| морить «видержувати в фарбувальному розчині (деревину)» | українська |
| maruna «шандра, Marrubium L.» | чеська |
| mořiti | ? |
| морить «видержувати в фарбувальному розчині (деревину)» | ? |
| maruna «шандра, Marrubium L.» | ? |
мерча́ «морська свинка, кавія, Cavia Pall.» (зоол.)
результат видозміни деетимологізованих звукових форм [морща́, морща́к] «тс.», зближених з основами дієслів мори́ти, ме́рти;
зміна кореневого голосного могла бути підтримана також впливом з боку нім. Mérschwein «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мирща́к
мірча́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Mérschwein «тс.» | німецька |
| морща́ «тс.» | ? |
| морща́к «тс.» | ? |
| мори́ти | ? |
| ме́рти | ? |
мор «пошесть»
іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мі́рки
«курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий
«щуплий, дрібний»
(про зерно)
замі́ркуватий
«тс.»
замі́рок
«щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р
«масова загибель риби»
замо́ра
«виснажена істота»
за́морка
«лялечка комахи»
замо́рух
«пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра
«втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний
«виснажувальний»
измор
«втома»
мір
мо́рений
«стомлений, знесилений»
мори́лка
«їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник
«той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину»
(спец.)
мори́льня
«місце, де морять деревину»
мори́ти
«труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця
«тс.»
морови́ця
«жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха
«гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця
«тс.»
пам
«мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра
«тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мор (заст.) | білоруська |
| мор | болгарська |
| мори́я «тс.; епідемія, чума» | болгарська |
| mór «мор» | верхньолужицька |
| măraḥ «смерть, мор» | давньоіндійська |
| моръ «смертельна хвороба» | давньоруська |
| *mor-/mer- «смерть, мерти» | індоєвропейська |
| mãras «смерть, мор, чума» | литовська |
| мор | македонська |
| морujа «тс.» | македонська |
| mór «мор» | нижньолужицька |
| mor | польська |
| morъ «смерть, пошесть» | праслов’янська |
| мор | російська |
| мȏр «смерть» | сербохорватська |
| mor | словацька |
| pomór «убивство; умирання» | словенська |
| моръ «чума» | старослов’янська |
| мòриja «мор; чума» | українська |
| mor | чеська |
| *mer-ti «мерти» | ? |
мори́вниця «пустунка»
неясне;
можливо, пов’язане з мор, мори́ти (пор. помо́ра «сміхота», р. умо́ра «тс.»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мор | ? |
| мори́ти (пор. помо́ра «сміхота», р. умо́ра «тс.»). | ? |
мору́ха «порхавка, Calvatia gigantea Fr. (Bovista gigantea)» (бот.)
пов’язане з мори́ти як назва неїстівного (в зрілому стані) гриба;
пор. іншу його назву [морова губка];
р. [мортау́ха] «отруйний гриб»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
моро́ха
морю́ха
«ТС.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мортау́ха «отруйний гриб» | російська |
| мори́ти (в зрілому стані) | ? |
| іншу | ? |
лукомо́р «гриб Rhizoctonia Dec.» (бот.)
можливо, слово є калькою відповідних назв у західноєвропейських мовах, пор. нім. Safrantod, фр. mort du saffran «Rhizoctonia crocorum DC.» (букв. «смерть шафрану»);
складне утворення з основ іменника лук «часник, цибуля» і дієслова мори́ти;
назва зумовлена тим, що цей гриб паразитує на коренях, коренеплодах деяких рослин, зокрема цибулинних, знищуючи їх;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лукомір
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Safrantod | німецька |
| лук «часник, цибуля» | українська |
| мори́ти | українська |
| mort du saffran «Rhizoctonia crocorum DC.» (букв. «смерть шафрану») | французька |
па́морка «мертва голова, ахеронція, Acherontia Lasp.» (ент.)
похідне утворення від мори́ти;
назва зумовлена своєрідним малюнком на тілі метелика між крилами, схожим на людський череп (символ смерті), звідки також і назва мертва голова (Горностаев 238);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мори́ти | українська |
умо́рхати «утомити, сильно зморити»
не зовсім ясне;
можливо, нерегулярне афективне утворення від [мори́ти] «виснажувати», пор. [мо́рений] «стомлений, знесилений», [змо́ра] «втома»;
менш імовірний зв’язок з коренем морх-, наявним у словах [змо́рхнутися] «морщитися», помо́рхнути, [мо́рхлий] «зморшкуватий, зморщений»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мори́ти «виснажувати» | українська |
| мо́рений «стомлений, знесилений» | українська |
| змо́ра «втома» | українська |
| змо́рхнутися «морщитися» | українська |
| помо́рхнути | українська |
| мо́рхлий «зморшкуватий, зморщений» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України