МОРДЯКА — ЕТИМОЛОГІЯ
мо́рда
очевидно, запозичене в східнослов’янські мови з іранських;
ір. *mǝrǝδa- «голова» (ав. ka-mərəδa- «що за голова») споріднене з дінд. mūrdhán«лоб, голова, вершина», дангл. molda «голова», гр. βλωϑρός «який високо піднявся»;
зіставляється також (Pisani Paideia 9/4–5, 312) з лат. mordeo «кусаю»;
зіставлення з лтс. murdêt «бурчати, ричати» (Matzenauer LF 10, 332) або з вірм. meruth «морда» (Machek ESJČ 373) недостатньо обґрунтовані;
р. бр. болг. мо́рда (з р.), п. ч. morda (з р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
заморда́ти
«зв’язати (корову, бика) за морду і роги Mo; надягти на морду коня повід»
замордува́ти
«тс.»
морда́с
«ляпас»
морда́тенький
морда́тий
мордя́ка
мурда́й
«людина з товстими губами»
мурдинє́
на́мордень
«ляпас»
намо́рдіч
«намордник»
намо́рдник
намордня́к
«тс.»
поморда́с
«ляпас»
розморда́тіти
«стати мордатим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мо́рда (з р.) | білоруська |
| мо́рда (з р.) | болгарська |
| meruth «морда» | вірменська |
| βλωϑρός «який високо піднявся» | грецька |
| molda «голова» | давньоанглійська |
| mūrdhán «лоб, голова, вершина» | давньоіндійська |
| *mǝrǝδa- «голова» (ав. ka-mərəδa- «що за голова») | іранські |
| mordeo «кусаю» | латинська |
| murdêt «бурчати, ричати» | латиська |
| morda (з р.) | польська |
| мо́рда (з р.) | російська |
| morda (з р.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України