МОРГУН — ЕТИМОЛОГІЯ
морга́ти
псл. *mbrgati (*mbrkati) «моргати, мигати; меркнути», пов’язане чергуванням голосних з *morkь «морок»;
споріднене з лит. mirgeti «миготіти», mérketi «жмурити (очі)», лтс. miȓdzêt «миготіти, блищати», дісл. myrkr «темний», нвн. Morgen «ранок»;
іє. *mer(*merk-) «блимати, блищати»;
р. морга́ть, бр. марга́ць «моргати», п. mrugać, ч. mrkati, слц. mrkať, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зморгну́тися
морг
(розм., уживається як присудок із значенням «моргати»)
мо́ргавка
«блискавиця, зірниця; каганець»
морга́й
«око»
(у загадці)
моргани́на
«постійне моргання, мигання»
морга́ч
«той, хто часто моргає; залицяльник»
мо́ргла
«блискавиця, зірниця, мигавка»
(у виразі [моргли грають])
моргну́ти
моргу́лець
моргули́ця
«кокетка»
моргу́ля
«тс.»
моргу́н
«тс.; [каганець Л]»
моргу́ха
«те.; [блискавка без грому Л]»
мурга́й
«тс.»
перемо́ргуватися
підмо́рг
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марга́ць «моргати» | білоруська |
| myrkr «темний» | давньоісландська |
| miȓdzêt «миготіти, блищати» | латиська |
| mirgeti «миготіти» | литовська |
| Morgen «ранок» | нововерхньонімецька |
| mrugać | польська |
| *mbrgati «моргати, мигати; меркнути» (*mb$rkati) | праслов’янська |
| морга́ть | російська |
| mrkať «тс.» | словацька |
| mrkati | чеська |
| *morkь «морок» | ? |
| mérketi «жмурити (очі)» | ? |
| *mer(*merk-) «блимати, блищати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України