МОРГ — ЕТИМОЛОГІЯ
морг «приміщення для трупів»
через посередництво російської мови запозичено з французької;
фр. morgue «тс.» етимологічно неяене;
р. бр. морг, п. morga, болг. мо́рга;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| морг | білоруська |
| мо́рга | болгарська |
| morga | польська |
| морг | російська |
| morgue «тс.» | французька |
морг «міра землі, що дорівнює 0,57 га» (заст.)
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. Mórgen «ранок; морген (міра землі), 0,25 га (первісно ділянка землі, яку один орач може зорати за один ранок)» споріднене з дісл. morginn «ранок», гот. maúrgins «тс.», лит. mérkti «блимати; жмурити», псл. *morkъ, укр. мо́рок;
р. морг, мо́рга, бр. морг, п. mórg, morga, слц. [morg];
Фонетичні та словотвірні варіанти
мор
«тс.»
морг
«тс.; нивка, вузька грядка О»
мо́рга
«морг»
морґува́ти
«ділити на морги»
му́рґа
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| морг | білоруська |
| maúrgins «тс.» | готська |
| mérkti «блимати; жмурити» | литовська |
| Mórgen «ранок; морген (міра землі), 0,25 га (первісно ділянка землі, яку один орач може зорати за один ранок)» | німецька |
| mórg | польська |
| morga | польська |
| morg слц. | польська |
| *morkъ | праслов’янська |
| морг | російська |
| мо́рок | українська |
| мо́рга | українська |
| morginn «ранок» | ? |
морга́ти
псл. *mbrgati (*mbrkati) «моргати, мигати; меркнути», пов’язане чергуванням голосних з *morkь «морок»;
споріднене з лит. mirgeti «миготіти», mérketi «жмурити (очі)», лтс. miȓdzêt «миготіти, блищати», дісл. myrkr «темний», нвн. Morgen «ранок»;
іє. *mer(*merk-) «блимати, блищати»;
р. морга́ть, бр. марга́ць «моргати», п. mrugać, ч. mrkati, слц. mrkať, «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зморгну́тися
морг
(розм., уживається як присудок із значенням «моргати»)
мо́ргавка
«блискавиця, зірниця; каганець»
морга́й
«око»
(у загадці)
моргани́на
«постійне моргання, мигання»
морга́ч
«той, хто часто моргає; залицяльник»
мо́ргла
«блискавиця, зірниця, мигавка»
(у виразі [моргли грають])
моргну́ти
моргу́лець
моргули́ця
«кокетка»
моргу́ля
«тс.»
моргу́н
«тс.; [каганець Л]»
моргу́ха
«те.; [блискавка без грому Л]»
мурга́й
«тс.»
перемо́ргуватися
підмо́рг
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| марга́ць «моргати» | білоруська |
| myrkr «темний» | давньоісландська |
| miȓdzêt «миготіти, блищати» | латиська |
| mirgeti «миготіти» | литовська |
| Morgen «ранок» | нововерхньонімецька |
| mrugać | польська |
| *mbrgati «моргати, мигати; меркнути» (*mb$rkati) | праслов’янська |
| морга́ть | російська |
| mrkať «тс.» | словацька |
| mrkati | чеська |
| *morkь «морок» | ? |
| mérketi «жмурити (очі)» | ? |
| *mer(*merk-) «блимати, блищати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України