МОРАЛІСТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
мора́ль «система норм і принципів поведінки; висновок, наука, нотація»
запозичення з французької мови;
фр. moral «моральний; мораль» походить від лат. mōrālis «моральний», пов’язаного з mōs (mōris) «звичай; воля; властивість; закон», спорідненим з гр. μωσϑαι «прагнути», μαίομαι «прагну», ματεύω «шукаю», гот. mōþs «дух, відвага, гнів», двн. muot, нвн. Mut «тс.», можливо, також з псл. sъměti, укр. смі́ти;
р. мораль, бр. мара́ль, п. morał, ч. слц. morálka, вл. moralka, болг. мора́л, м. морал, схв. мòрāл, слн. morála;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мораліза́тор
мораліза́торство
мораліза́ція
моралі́зм
моралізува́ти
моралі́ст
моралісти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мара́ль | білоруська |
| мора́л | болгарська |
| moralka | верхньолужицька |
| mōþs «дух, відвага, гнів» | готська |
| μωσϑαι «прагнути» | грецька |
| muot | давньоверхньонімецька |
| mōrālis «моральний» | латинська |
| морал | македонська |
| Mut «тс.» | нововерхньонімецька |
| morał | польська |
| sъměti | праслов’янська |
| мораль | російська |
| мòрāл | сербохорватська |
| morálka | словацька |
| morála | словенська |
| смі́ти | українська |
| moral «моральний; мораль» | французька |
| morálka | чеська |
| μαίομαι «прагну» | ? |
| ματεύω «шукаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України