МОРАЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
мора́ль «система норм і принципів поведінки; висновок, наука, нотація»
запозичення з французької мови;
фр. moral «моральний; мораль» походить від лат. mōrālis «моральний», пов’язаного з mōs (mōris) «звичай; воля; властивість; закон», спорідненим з гр. μωσϑαι «прагнути», μαίομαι «прагну», ματεύω «шукаю», гот. mōþs «дух, відвага, гнів», двн. muot, нвн. Mut «тс.», можливо, також з псл. sъměti, укр. смі́ти;
р. мораль, бр. мара́ль, п. morał, ч. слц. morálka, вл. moralka, болг. мора́л, м. морал, схв. мòрāл, слн. morála;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мораліза́тор
мораліза́торство
мораліза́ція
моралі́зм
моралізува́ти
моралі́ст
моралісти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мара́ль | білоруська |
| мора́л | болгарська |
| moralka | верхньолужицька |
| mōþs «дух, відвага, гнів» | готська |
| μωσϑαι «прагнути» | грецька |
| muot | давньоверхньонімецька |
| mōrālis «моральний» | латинська |
| морал | македонська |
| Mut «тс.» | нововерхньонімецька |
| morał | польська |
| sъměti | праслов’янська |
| мораль | російська |
| мòрāл | сербохорватська |
| morálka | словацька |
| morála | словенська |
| смі́ти | українська |
| moral «моральний; мораль» | французька |
| morálka | чеська |
| μαίομαι «прагну» | ? |
| ματεύω «шукаю» | ? |
мореси́ти «гудити, читати мораль»
через посередництво польської або чеської мови зводиться до лат. mōs (мн. mōres) «звичай; воля», з яким пов’язане також укр. мора́ль;
п. mores (y виразах: nauczyć kogo moresu «провчити кого», znać mores «слухатися»), ч. mores «звичаї, хороший тон», слц. móres «пристойність»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mōs «звичай; воля» (мн. mōres) | латинська |
| mores (y виразах: nauczyć kogo moresu «провчити кого», znać mores «слухатися») | польська |
| móres «пристойність» | словацька |
| мора́ль | українська |
| mores «звичаї, хороший тон» | чеська |
мурава́ «мурашня» (зб.)
псл. *morv-j-;
споріднене з ав. maoirῑ(š), ірл. moirb, дісл. maurr, дінд. vamrῑ, vamráḥ, лат. formica ‹ *mormi(ca) «тс.»;
іє. *mоrṷі;
др. *моровзмінилось у мурав-, очевидно, під впливом мурава́ «моріг»;
р. мураве́й, [мураве́ль], бр. мура́шка, п. mrówka, ч. mravenec, слц. mravec, вл. mrowja, нл. mroja, полаб. morvĕ, болг. мра́ва, [мра́вка], м. мрава, схв. мрȃв, слн. mrávlja, стсл. мравии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маранди́ль
«мурашка»
мораве́й
мора́ль
моранде́ль
моранди́ль
мора́ха
мора́шка
мра́чка
мурав
«тс.»
мура́в'їний
мура́в'яний
мураве́й
мураве́ль
мураве́льний
«мурашиний»
мурави́й
мурави́ний
мурави́ця
«мурашня»
(зб.)
мурави́ще
«мурашник»
мураві́ння
мура́віч
мура́вка
муравли́ний
муравли́ння
муравли́сько
муравли́ще
муравлю́ха
«мурашиний лев»
муравля́к
«тс.»
муравля́р
«мурашкоїд, Myrmecophaga»
(зоол.)
мура́вник
муравча́ний
мураге́ль
мура́йка
мура́ль
муральовий
муранде́ль
муранди́ль
муранді́й
муранділь
мура́нин
мура́х
«тс.»
мура́ха
«те.; мурашиний лев, Myrme(co)leon formiearius L. Ж»
мурашва́ (зб.) «мурашня»
мураши́ний
мура́шка
мурашко́вина
«тс.»
мура́шни́к
мурашня́ (зб.)
муращо́к
«мурашка О; велика лісова мурашка Ж»
мурва́нь
«мурашка»
мурма́нька
мурма́ньчий
муря́вка
муряндже́й
муря́нка
мурянча́ний
муря́нчачий
муря́нчий
«тс.»
муря́ньок
муря́х
муря́шок
«ТС.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| maoirῑ(š) | авестійська |
| мура́шка | білоруська |
| мра́ва | болгарська |
| mrowja | верхньолужицька |
| vamrῑ | давньоіндійська |
| maurr | давньоісландська |
| *моровзмінилось | давньоруська |
| moirb | ірландська |
| formica ‹ *mormi(ca) «тс.» | латинська |
| мрава | македонська |
| mroja | нижньолужицька |
| morvĕ | полабська |
| mrówka | польська |
| *morv-j- | праслов’янська |
| мураве́й | російська |
| мрȃв | сербохорватська |
| mrávlja | словенська |
| мравии | старослов’янська |
| мураве́ль | українська |
| мра́вка | українська |
| mravenec | чеська |
| cлц. mravec | чеська |
| vamráḥ | ? |
| *mоrṷі | ? |
| мурава́ «моріг» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України