МОР — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

за́мі́рки «курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»

заміркова́тий «щуплий, дрібний» (про зерно)

замі́ркуватий «тс.»

замі́рок «щупла зернина; недорозвинена істота»

замо́р «масова загибель риби»

замо́ра «виснажена істота»

за́морка «лялечка комахи»

замо́рух «пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»

змо́ра «втома; сильне виснаження; кошмар»

змо́рний «виснажувальний»

измор «втома»

мір

мо́рений «стомлений, знесилений»

мори́лка «їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»

мори́льник «той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину» (спец.)

мори́льня «місце, де морять деревину»

мори́ти «труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»

морови́й

морови́ця «тс.»

морови́ця «жовті і сині плями на тілі вмираючого»

морю́ха «гниляк для підкурювання бджіл»

мурави́ця «тс.»

пам «мор»

пам

по́мі́р

помі́рок

помо́ра «тс.; сміхота»

промі́р

промо́рія

про́морок «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мор (заст.)	білоруська
мор	болгарська
мори́я «тс.; епідемія, чума»	болгарська
mór «мор»	верхньолужицька
măraḥ «смерть, мор»	давньоіндійська
моръ «смертельна хвороба»	давньоруська
*mor-/mer- «смерть, мерти»	індоєвропейська
mãras «смерть, мор, чума»	литовська
мор	македонська
морujа «тс.»	македонська
mór «мор»	нижньолужицька
mor	польська
morъ «смерть, пошесть»	праслов’янська
мор	російська
мȏр «смерть»	сербохорватська
mor	словацька
pomór «убивство; умирання»	словенська
моръ «чума»	старослов’янська
мòриja «мор; чума»	українська
mor	чеська
*mer-ti «мерти»	?

глузомо́р «вид картопляної плісняви, Rhizosporium (хвороба, що уражає зовнішню частину картоплі)» (бот.)

складне утворення, першим компонентом якого є та сама основа, що й у [глуза́вці], a другим – віддієслівна основа мор, повʼязана з мори́ти, ме́рти;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
глуза́вці	?
мор	?
мори́ти	?
ме́рти	?

морг «міра землі, що дорівнює 0,57 га» (заст.)

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

н. Mórgen «ранок; морген (міра землі), 0,25 га (первісно ділянка землі, яку один орач може зорати за один ранок)» споріднене з дісл. morginn «ранок», гот. maúrgins «тс.», лит. mérkti «блимати; жмурити», псл. *morkъ, укр. мо́рок;

р. морг, мо́рга, бр. морг, п. mórg, morga, слц. [morg];

Фонетичні та словотвірні варіанти

мор «тс.»

морг «тс.; нивка, вузька грядка О»

мо́рга «морг»

морґува́ти «ділити на морги»

му́рґа «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
морг	білоруська
maúrgins «тс.»	готська
mérkti «блимати; жмурити»	литовська
Mórgen «ранок; морген (міра землі), 0,25 га (первісно ділянка землі, яку один орач може зорати за один ранок)»	німецька
mórg	польська
morga	польська
morg слц.	польська
*morkъ	праслов’янська
морг	російська
мо́рок	українська
мо́рга	українська
morginn «ранок»	?

мори́вниця «пустунка»

неясне;

можливо, пов’язане з мор, мори́ти (пор. помо́ра «сміхота», р. умо́ра «тс.»);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мор	?
мори́ти (пор. помо́ра «сміхота», р. умо́ра «тс.»).	?

мо́ра «муар» (текст.)

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

нім. Mohr «тс.» походить від англ. mohair «тканина з шерсті ангорської кози», яке зводиться до ар. mukhayyar «тс.»;

п. mora «муар», ч. mór «вид тканини»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

море́вий «муаровий»

моро́вий «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
mohair «тканина з шерсті ангорської кози»	англійська
mukhayyar «тс.»	арабська
Mohr «тс.»	німецька
mora «муар»	польська
mór «вид тканини»	чеська

мо́ра «кошмар; домовик»

пов’язується також з псл. mara «мара, привид», mořiti «морити» (Schuster-Šewc 185–186; Holub–Kop. 235; Младенов 304);

споріднене з двн. дісл. дангл. mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його», нвн. Mahr «кошмар», далі, можливо, з лтс. mârnîtiês «нав’язуватися», ірл. morrῑgain «королева духів»;

псл. mora «нічний привид, кошмар»;

р. кики́-мора «нічний привид, домовик», п. mora «кошмар», zmora «тс.», ч. můra «кошмар; нічний метелик», слц. mora, mura «тс.», нл. morawa «кошмар», болг. мора́, м. мора, схв. мòра, слн. môra «тс.», с.-цсл. морa «відьма»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мора́	болгарська
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його»	давньоанглійська
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його»	давньоверхньонімецька
mara «надприродна жіноча істота, яка вночі сідає на груди сплячому і душить його»	давньоісландська
morrῑgain «королева духів»	ірландська
mârnîtiês «нав’язуватися»	латиська
мора	македонська
morawa «кошмар»	нижньолужицька
Mahr «кошмар»	нововерхньонімецька
mora «кошмар»«тс.»	польська
zmora «кошмар»«тс.»	польська
mara «мара, привид»	праслов’янська
mora «нічний привид, кошмар»	праслов’янська
морa «відьма»	сербо-церковнослов’янська
мòра	сербохорватська
mora «тс.»	словацька
mura «тс.»	словацька
môra «тс.»	словенська
můra «кошмар; нічний метелик»	чеська
mořiti «морити»	?
кики́-мора «нічний привид, домовик»	?

мо́ре «великий водний простір»

іє. *ḿori «море, болото»;

споріднене з лит. mãrios (mãrė) «море, затока», лтс. mare «затока», гот. marei «море», двн. mari, дангл. mere, нвн. Meer, дірл. muir, лат. mare «тс.», з іншим ступенем чергування голосного двн. muor «калюжа, болото», дангл. mōr «калюжа», нвн. Moor «болото»;

псл. morje «водний простір; море»;

р. мо́ре «море; [озеро]», бр. мо́ре, др. море, п. morze, ч. moře, слц. more, вл. mоrjo, болр. море́, м. море, схв. мȍре, мȏре, слн. mórjé, стсл. море;

Фонетичні та словотвірні варіанти

замі́р'є «замор’я»

замо́р'я

замо́рський

мі́рський «морський»

мору́н «тс.; бог води»

моря́к

моря́н «південний вітер (з моря)»

моря́нка «полярний птах з родини качок, Clangula; [морська вода, що підійшла до берегів лиману Мо]» (орн.)

надмо́р'я «примор’я»

надмо́рній

надмо́рський

помо́р

помо́р'я

помо́рник «Stercorarius» (орн.)

помо́рський

поморя́нець

поморя́ни́н

примо́р'я

примо́рець

примо́рський

приморяни́н

узмо́р'я

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мо́ре	білоруська
mоrjo	верхньолужицька
marei «море»	готська
mere	давньоанглійська
mōr «калюжа»	давньоанглійська
mari	давньоверхньонімецька
muor «калюжа, болото»	давньоверхньонімецька
muir	давньоірландська
море	давньоруська
*ḿori «море, болото»	індоєвропейська
mare «тс.»	латинська
mare «затока»	латиська
mãrios «море, затока» (mãrė)	литовська
море	македонська
Meer	нововерхньонімецька
Moor «болото»	нововерхньонімецька
morze	польська
morje «водний простір; море»	праслов’янська
мо́ре «море; [озеро]»	російська
мȍре	сербохорватська
more	словацька
mórjé	словенська
море	старослов’янська
мȏре	українська
moře	чеська
море́	?

мо́ре (вигук із приспіву в деяких старовинних піснях: «бре, море, бре»)

здебільшого виводиться від гр. μωρέ «дурню» (клична форма від μoρος «дурний»);

запозичення з точно не встановленого балканського джерела, до якого зводиться також бре «тс.»;

болг. м. мо́ре (вигук звертання), схв. мȍре «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

мо́ре «сирѣчъ, юроде, дурню» (1627)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
мо́ре (вигук звертання)	болгарська
μωρέ «дурню» (клична форма від μoρ$ος «дурний»)	грецька
мо́ре (вигук звертання)	македонська
мȍре «тс.»	сербохорватська
бре «тс.»	?

мо́ре «неїстівна рибка»

можливо, результат перенесення назви середовища на істоту, яка в ній живе;

неясне;

аквамари́н (мін.)

лат. aqua «вода» споріднене з гот. aƕa «річка», двн. aha, нвн. Ache «тс.», р. Ока́, лат. marīnus «морський» пов’язане з mare «мо́ре», спорідненим з псл. more, укр. море;

н. Aquamarín утворено на основі виразу лат. aqua marīna «морська вода»;

запозичення з німецької мови;

р. болг. аквамари́н, бр. аквамары́н, п. akwamaryn(a), ч. слц. слн. akvamarín, вл. akwamarin, схв. аквамàрūн;

Фонетичні та словотвірні варіанти

аквамари́нный

аквамари́новий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
аквамары́н	білоруська
аквамари́н	болгарська
akwamarin	верхньолужицька
aƕa «річка»	готська
aha	давньоверхньонімецька
aqua «вода»	латинська
marīnus «морський»	латинська
aqua marīna «морська вода»	латинська
Aquamarín	німецька
Ache «тс.»	нововерхньонімецька
akwamaryn(a)	польська
more	праслов’янська
Ока́	російська
аквамари́н	російська
аквамàрūн	сербохорватська
akvamarín	словацька
akvamarín	словенська
море	українська
akvamarín	чеська
mare «мо́ре»	?

бре (приспів у піснях: гей, море, бре!], брей «тс.», [бре] (вигук звертання; часто вживається як засіб інтимізації мови)

пор. болг. морe (вигук до чоловіків), мори (вигук до жінок), тур. bre (виг.) «ти що, гей, ей, ну» (з гр.);

пов’язане (в українській і польській мовах через молдавське і румунське посередництво,– пор. молд. бре, вигук звертання, рум. bre «тс.») з гр. μπρέ (виг.) «ну, гей, ей, ти що», яке походить від μορέ «дурню», кличної форми до μωρόs «дурний, простодушний, блазень, скоморох», можливо, спорідненого з дінд. mūráḥ «телепень, ідіот» (з іє. *mō(u)r-, *mūr-);

n. bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.), болг. бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення – «гей»; незадоволення–«ах, ой, ex»; сполучник), брей (виг.), м. бре (виг.) «ого, егe, гей, ей, слухай» (при звертанні до чоловіків), схв. брȅ (виг) «хіба, невже, ну», брȇ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

брє «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
морe (вигук до чоловіків)	болгарська
бре (вигук звертання до чоловіків; підсилення -- «гей»; незадоволення--«ах, ой, ex»; сполучник)	болгарська
μπρέ «ну, гей, ей, ти що» (виг.)	грецька
mūráḥ «телепень, ідіот» (з іє. mō(u)r-, mūr-)	давньоіндійська
бре «ого, егe, гей, ей, слухай» (виг.)(при звертанні до чоловіків)	македонська
брȅ «хіба, невже, ну» (виг)	сербохорватська
bre «ти що, гей, ей, ну» (виг.)(з гр.)	турецька
брей (виг.)	українська
брȇ	українська
морe (вигук до чоловіків)	?
мори (вигук до жінок)	?
μορέ «дурню»	?
μωρόs «дурний, простодушний, блазень, скоморох»	?
bre! bre! (вигук, розгульний крик, поширений у XVII ст.)	?

кошма́р «гнітюче, страшне видіння; щось жахливе, огидне, гнітюче»

запозичення з французької мови;

фр. cauchemar «тс. » є складним утворенням, перша частина якого походить від фр. ст. chaucher «давити, тиснути», caucher «тс.», пов’язаного з лат. calx «п’ята», з яким споріднені лит. kùlšė «стегно», kùlšis «тс.», укр. ку́льша, а друга частина постала з снідерл. mâre «нічна примара», з яким пов’язані нім. Mahr «кошмар; задуха», п. [mora] «примара», укр. [мо́ра] «тс.»;

р. кошма́р, заст. кошема́р, бр. кашма́р, п. koszmar, ч. košmar, болг. кошма́р, м. кошмар, схв. кòшмāр;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кашма́р	білоруська
кошма́р	болгарська
calx «п’ята»	латинська
kùlšė «стегно»	литовська
kùlšis «тс.»	литовська
кошмар	македонська
Mahr «кошмар; задуха»	німецька
mora «примара»	польська
koszmar	польська
кошма́р	російська
кошема́р (заст.)	російська
кòшмāр	сербохорватська
mâre «нічна примара»	середньонідерландська
ку́льша	українська
мо́ра «тс.»	українська
cauchemar «тс. »	французька
chaucher «давити, тиснути» (ст.)	французька
chaucher «давити, тиснути» (ст.)	французька
košmar	чеська

Мар'я́н

запозичення з латинської мови;

лат. Mariānus виводиться від власного імені Marius як «належний до роду Маріїв»;

далі зводиться до лат. mare «море», спорідненого з псл. more, укр. мо́ре;

часто пов’язується як чоловіча форма з ім’ям Марі́я;

р. Мариа́н, Марья́н, бр. Мар’я́н, Марыя́н, п. Marjan, ч. слц. Marián, болг. Мариа́н, м. Маријан, схв. Мȁрјан, Мȁријāн, слн. Marijan;

Фонетичні та словотвірні варіанти

Map'а́ньо

Маріа́н

Марія́н

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Мар'я́н	білоруська
Мариа́н	болгарська
Mariānus виводиться від власного імені Marius як «належний до роду Маріїв»	латинська
mare «море»	латинська
Маријан	македонська
Marjan	польська
more	праслов’янська
Мариа́н	російська
Мȁрјан	сербохорватська
Marián	словацька
Marijan	словенська
мо́ре	українська
Марья́н	українська
Марыя́н	українська
Мȁријāн	українська
Marián	чеська
Марі́я	?

морща́ «морська свинка, кавія, Cavia Pall.» (зоол.)

п. morszczak, як і ч. morce, слц. morča, є неповною калькою нім. Meerschwein «тс.», утвореного з іменників Meer «море», спорідненого з псл. more, укр. мо́ре, і Schwein «свиня»;

запозичення з польської мови;

Фонетичні та словотвірні варіанти

морща́к

мурча́к

мурчо́к «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Meerschwein «тс.»	німецька
morszczak	польська
more	праслов’янська
morča	словацька
мо́ре	українська
morce	чеська
Meer «море»	?
Schwein «свиня»	?

розмари́н «Rosmarinus officinalis L.» (бот.)

запозичено через німецьке посередництво (н. Rîsmarin «розмарин») з латинської мови;

лат. rōsmarīnus, або rōs marīnus (бот.) «розмарин» (букв. «морська роса»), складається з іменника rōs «роса», спорідненого з псл. rosa, укр. роса́, і прикметника marīnus «морський», похідного від mare «море», що відповідає псл. more, укр. мо́ре;

латинська назва зумовлена, очевидно, свіжістю зеленого кольору рослини;

р. болг. м. розмари́н, бр. размары́н, п. rozmaryn, ч. rozmarýn, слц. rozmarín, схв. ру̏змарин, слн. rîžmarіn;

Фонетичні та словотвірні варіанти

розмарин «бруслина карликова, Evonymus nana M.B.» (дикий)] Mak

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
размары́н	білоруська
розмари́н	болгарська
rōsmarīnus	латинська
rōs «роса»	латинська
marīnus «морський»	латинська
mare «море»	латинська
розмари́н	македонська
Rósmarin	німецька
rozmaryn	польська
rosa	праслов’янська
more	праслов’янська
розмари́н	російська
ру̏ змарин	сербохорватська
rozmarín	словацька
róžmarіn	словенська
роса́	українська
мо́ре	українська
rozmarýn	чеська

субмари́на «підводний човен»

англ. submarine «підводний; підводний човен» утворено за допомогою префікса sub- (з лат. sub- «під») від прикметника marine «морський», який через сангл. maryn(e) і далі фр. ст. marіn (жін. р. marine) виводиться від лат. marīnus (жін. р. marīna) «тс.», що походить від іменника mare «море», спорідненого з псл. morje «тс.», укр. мо́ре;

очевидно, запозичення з англійської мови;

р. болг. субмари́на, бр. субмары́на «тс.», слц. submarinnó «підводний»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
submarine «підводний; підводний човен»	англійська
субмары́на «тс.»	білоруська
субмари́на	болгарська
marīnus «тс.» (жін. р. marīna)	латинська
morje «тс.»	праслов’янська
субмари́на	російська
maryn(e)	середньоанглійська
submarinnó «підводний»	словацька
мо́ре	українська
marіn (жін. р. marine)	французька
marine «морський» (з лат. sub- «під»)	?
marіn (жін. р. marine)	?
mare «море»	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України