МОНУМЕНТАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
монуме́нт «пам’ятник»
запозичення з німецької мови;
нім. Monumént, як і фр. monument, походить від лат. monumentum «пам’ятник», пов’язаного з moneo, monḗre «нагадувати, повідомляти»;
р. болг. м. монуме́нт, бр. монуме́нт, п. ч. слц. вл. нл. monument, схв. монỳмен(а)т, слн. monumènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
монументалі́ст
монумента́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| монуме́нт | білоруська |
| монуме́нт | болгарська |
| monument | верхньолужицька |
| monumentum «пам’ятник» | латинська |
| монуме́нт | македонська |
| monument | нижньолужицька |
| Monumént | німецька |
| monument | польська |
| монуме́нт | російська |
| монỳмен (а)т | сербохорватська |
| monument | словацька |
| monumènt | словенська |
| monument | французька |
| monument | чеська |
| monḗre «нагадувати, повідомляти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України