МОНСТРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
монстр «потвора»
запозичення з французької мови;
фр. monstre «тс.» походить від лат. mōnstrum «передвістя, знак, чудо, чудовисько», пов’язаного з monere «попереджати, нагадувати, віщувати»;
р. бр. монстр, п. ч. вл. monstrum, слц. monštrum, болг. мо́нстър, мо́нструм, м. монструм, схв. мо́нстр (ум), слн. mónstrum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
монструо́зний
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| монстр | білоруська |
| мо́нстър | болгарська |
| monstrum | верхньолужицька |
| mōnstrum «передвістя, знак, чудо, чудовисько» | латинська |
| монструм | македонська |
| monstrum | польська |
| монстр | російська |
| мо́нстр (ум) | сербохорватська |
| monštrum | словацька |
| mónstrum | словенська |
| мо́нструм | українська |
| monstre «тс.» | французька |
| monstrum | чеська |
| monere «попереджати, нагадувати, віщувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України