МОНОФТОНГ — ЕТИМОЛОГІЯ
монофто́нг «голосний звук з одного елемента артикуляції» (лінгв.)
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Monophthóng, фр. англ. monophthong походять від гр. μονόφϑογγος «однозвучний», що складається з μόνος «один» і φθόγγος «звук», пов’язаного з φϑέγγομαι «видаю звук, підіймаю голос» неясного походження;
р. монофто́нг, бр. монофто́нг, п. ч. слц. вл. monoftong, ч. monofthong, болг. монофто́нг, схв. монòфтонг, слн. monoftong;
Фонетичні та словотвірні варіанти
монофтонгіза́ція
монофтонгі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| monophthong | англійська |
| монофто́нг | білоруська |
| монофто́нг | болгарська |
| monoftong | верхньолужицька |
| μονόφϑογγος «однозвучний» | грецька |
| Monophthóng | німецька |
| monoftong | польська |
| монофто́нг | російська |
| монòфтонг | сербохорватська |
| monoftong | словацька |
| monoftong | словенська |
| monophthong | французька |
| monoftong | чеська |
| monofthong | чеська |
| μόνος «один» | ? |
| φθόγγος «звук» | ? |
| φϑέγγομαι «видаю звук, підіймаю голос» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України