МОНИСТА — ЕТИМОЛОГІЯ
мони́сто «намисто»
псл. monisto;
споріднене з дінд. mányā «шия, потилиця», двн. mana «грива; волосся», menni «намисто», дангл. mene, лаm. monῑle «тс.», галло-гр. μανιακης «народне кельтське намисто»;
іє. *mono- «потилиця, шия»;
р. мони́сто, бр. мані́ста, др. мониста, монисты, ч. monisto, болг. мъни́сто, мани́сто, м. мониста «намисто», монисто «намистина», стсл. монисто;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мани́ство
мани́сто
моне́ство
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мані́ста | білоруська |
| мъни́сто | болгарська |
| mene | давньоанглійська |
| mana «грива; волосся» | давньоверхньонімецька |
| mányā «шия, потилиця» | давньоіндійська |
| мониста | давньоруська |
| *mono- «потилиця, шия» | індоєвропейська |
| мониста «намисто» | македонська |
| monisto | праслов’янська |
| мони́сто | російська |
| монисто | старослов’янська |
| монисты | українська |
| мани́сто | українська |
| монисто «намистина» | українська |
| monisto | чеська |
| menni «намисто» | ? |
| monῑle «тс.» | ? |
| μανιακης «народне кельтське намисто» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України