МОНЕТАРНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ

моне́та

запозичення з латинської мови;
лат. monēta «монета, гроші, чекан; монетний двір» походить від імені богині Юнони Jūnō Monēta, оскільки монетний двір був у давньому Римі при її храмі;
ім’я Monēta пов’язувалося з гот. menoþ «місяць» (тоді Jūnō Monēta nepвісно – «богиня Місяця») або з лат. moneo «нагадую, віщую, надихаю, наставляю»;
р. болг. м. схв. моне́та, бр. мане́та, п. ч. ст. слц. заст. moneta, вл. monejta, слн. monéta;
Фонетичні та словотвірні варіанти

монета (1642)
монета́рний
монета́рня «монетний двір»
монета́рство «монетна справа»
моне́тник «карбувальник монет»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мане́та білоруська
моне́та болгарська
monejta верхньолужицька
menoþ «місяць» (тоді Jūnō Monēta nepвісно -- «богиня Місяця») готська
monēta «монета, гроші, чекан; монетний двір» латинська
moneo «нагадую, віщую, надихаю, наставляю» латинська
моне́та македонська
moneta польська
моне́та російська
моне́та сербохорватська
moneta словацька
monéta словенська
moneta чеська
moneta ?
moneta ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України