МОНАРХІЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

мона́рх

через посередництво середньолатинської мови (слат. monarcha) запозичено з грецької;
гр. μόναρχος «монарх» утворено з основ числівника μόνος «один, єдиний», пов’язаного з μᾱνός «рідкий», спорідненим з вірм. manr (manu) «малий, тонкий», дінд. manak «трохи», лит. meñkas «незначний», та іменника άρχός «керівник, вождь», пов’язаного з дієсловом ἄρχω «паную», етимологічно неясним;
р. болг. мона́рх, бр. мона́рх, п. ч. слц. monarcha, вл. monarch, м. монарх, схв. мòнāрх, слн. monàrh;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мона́рха (1642)
монархи́ня
монархіст
монархі́чний
мона́рхія
мона́рший
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мона́рх білоруська
мона́рх болгарська
monarch верхньолужицька
manr «малий, тонкий» (manu) вірменська
μόναρχος «монарх» грецька
manak «трохи» давньоіндійська
meñkas «незначний» литовська
монарх македонська
monarcha польська
мона́рх російська
мòнāрх сербохорватська
monarcha словацька
monàrh словенська
monarcha чеська
μόνος «один, єдиний» ?
μᾱνός «рідкий» ?
άρχός «керівник, вождь» ?
ἄρχω «паную» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України