МОИ — ЕТИМОЛОГІЯ
мій (моя́, моє́, мої́)
псл. *mojь;
споріднене з прус. meis «мій», лат. meus, гот. meins, нвн. mein «тс.»;
іє. *mo-jo-, *me-jo-, пов’язані з *me- (основою непрямих відмінків особового займенника 1-ї ос. одн.);
р. бр. болг. мой, др. мои, п. вл. нл. слн. mój, ч. můj, слц. mȏj, м. мој, схв. мȏј, стсл. мои;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мой | білоруська |
| мой | болгарська |
| mój | верхньолужицька |
| meins | готська |
| мои | давньоруська |
| *mo-jo- | індоєвропейська |
| meus | латинська |
| мој | македонська |
| mój | нижньолужицька |
| mein «тс.» | нововерхньонімецька |
| mój | польська |
| *mojь | праслов’янська |
| meis «мій» | прусська |
| мой | російська |
| мȏј | сербохорватська |
| mȏj | словацька |
| mój | словенська |
| мои | старослов’янська |
| můj | чеська |
| *me-jo- | ? |
| *me- (основою непрямих відмінків особового займенника 1-ї ос. одн.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України