МОЖЛИВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
могти́
псл. *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати»), пов’язане з migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки»), mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо»);
споріднене з гот. двн. magan «могти», гот. mahts, «сила», двн. maht «тс.», нвн. mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг»), лит. magëti (mëgti) «подобатись», mãginti «вабити», magùs «привабливий», moketi «уміти»;
р. мочь, бр. магчы́, др. мочи, п. вл. нл. móc, ч. moci, слц. môcť, болг. мо́га, м. може, схв. мòћu, слн. môči, стсл. мошти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бути спроможним»
вмоготу́
вмо́гу
«тс.»
возмо́га
«можливість»
(заст.)
домага́тися
домогти́ся
Ж
замага́ти
«тс. Ж; перемагати, пересилювати Me»
замога́ти
«бути спроможним»
замо́жний
заможні́ти
змага́тися
«тс.»
(недок.)
змо́га
змогну́тися
«зібратися з силами; спромогтися; знемогти»
змогти́ «зуміти»
змогти́ся
«спромогтися; посилитися; знемогти»
змогчи́ся
«зібратися з силами, спромогтися; знемогти»
змо́жний
«можливий»
змо́жність
«можливість; могутність; засоби»
змочи́ся
«тс.»
знема́ганий
«виснажений»
знемага́ти(ся)
знемо́га
«знемога»
знемо́га
знемога́ти
знемогти́(ся)
знемо́жений
знемо́жень
«тс.»
знеможі́ти
знеможі́ти
знемочи́
міжни́й
«могутній»
міч
«сила»
(заст.)
мо
«може; мабуть»
мо́га́
могота́
могти́ся
(безос. мо́жеться)
могу́тній
могу́тність
могутні́ти
могутні́шати
могу́ття
могу́чий
могчи́
мож
«можна»
мо́же
може́бний
«можливий»
можливий
можли́вість
можли́во
мо́жна
мо́жний
«могутній, заможний; [можливий]»
(заст.)
мо́жність
«могутність; заможність; [можливість; засоби]»
можні́ти
«могутніти; багатіти»
мо́жно
моч
«міць»
мочи́
невмі́ч
«не під силу»
незаможник
незамо́жництво
не́міч
не́мічний
немо́га
«повне безсилля; незмога; [неможливість; недолугий, каліка Ж]»
немогну́ти
«знемагати; хворіти»
немогота́
немогу́щий
«бідний, незаможний»
немо́жний
«безсилий, безправний; [немічний, неможливий]»
(заст.)
немочи́
немошни́й
«немічний, безсилий»
не́мощі
не́мощний
«немічний»
не́мо́щни́й
«тс.»
немо́щник
«хворий»
онемочи́
онемощі́ти
«тс; збідніти»
промага́ти
«тс; залишатися в силі»
промі́жний
«спроможний»
про́міжно
«можливо»
промога
«спроможність»
промогти́
промогти́ся
«перенапружитися; надірватися»
промогчи́ся
промо́жність
«тс.»
промочи́ся
«тс.»
розмага́ти
«розслаблювати»
розмо́га
«сила, міць»
спромага́тися
спромо́га
спромогти́ся
спромо́жнє
«заможно»
спромо́жний
спромо́жність
спромочи́
спромочи́ся
«спромогтися»
уможли́вити
унеможли́вити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магчы́ | білоруська |
| мо́га | болгарська |
| móc | верхньолужицька |
| magan «могти» | готська |
| mahts | готська |
| magan «могти» | давньоверхньонімецька |
| maht «тс.» | давньоверхньонімецька |
| мочи | давньоруська |
| magëti «подобатись» (m$ëgti) | литовська |
| може | македонська |
| móc | нижньолужицька |
| mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг») | нововерхньонімецька |
| móc | польська |
| *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати») | праслов’янська |
| мочь | російська |
| мòћu | сербохорватська |
| môcť | словацька |
| môči | словенська |
| мошти | старослов’янська |
| moci | чеська |
| migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки») | ? |
| mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо») | ? |
| mãginti «вабити» | ? |
| magùs «привабливий» | ? |
| moketi «уміти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України