МОЖЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
могти́
споріднене з гот. двн. magan «могти», гот. mahts, «сила», двн. maht «тс.», нвн. mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг»), лит. magëti (mëgti) «подобатись», mãginti «вабити», magùs «привабливий», moketi «уміти»;
псл. *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати»), пов’язане з migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки»), mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо»);
р. мочь, бр. магчы́, др. мочи, п. вл. нл. móc, ч. moci, слц. môcť, болг. мо́га, м. може, схв. мòћu, слн. môči, стсл. мошти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бути спроможним»
вмоготу́
вмо́гу
«тс.»
возмо́га
«можливість»
(заст.)
домага́тися
домогти́ся
Ж
замага́ти
«тс. Ж; перемагати, пересилювати Me»
замога́ти
«бути спроможним»
замо́жний
заможні́ти
змага́тися
«тс.»
(недок.)
змо́га
змогну́тися
«зібратися з силами; спромогтися; знемогти»
змогти́ «зуміти»
змогти́ся
«спромогтися; посилитися; знемогти»
змогчи́ся
«зібратися з силами, спромогтися; знемогти»
змо́жний
«можливий»
змо́жність
«можливість; могутність; засоби»
змочи́ся
«тс.»
знема́ганий
«виснажений»
знемага́ти(ся)
знемо́га
«знемога»
знемо́га
знемога́ти
знемогти́(ся)
знемо́жений
знемо́жень
«тс.»
знеможі́ти
знеможі́ти
знемочи́
міжни́й
«могутній»
міч
«сила»
(заст.)
мо
«може; мабуть»
мо́га́
могота́
могти́ся
(безос. мо́жеться)
могу́тній
могу́тність
могутні́ти
могутні́шати
могу́ття
могу́чий
могчи́
мож
«можна»
мо́же
може́бний
«можливий»
можливий
можли́вість
можли́во
мо́жна
мо́жний
«могутній, заможний; [можливий]»
(заст.)
мо́жність
«могутність; заможність; [можливість; засоби]»
можні́ти
«могутніти; багатіти»
мо́жно
моч
«міць»
мочи́
невмі́ч
«не під силу»
незаможник
незамо́жництво
не́міч
не́мічний
немо́га
«повне безсилля; незмога; [неможливість; недолугий, каліка Ж]»
немогну́ти
«знемагати; хворіти»
немогота́
немогу́щий
«бідний, незаможний»
немо́жний
«безсилий, безправний; [немічний, неможливий]»
(заст.)
немочи́
немошни́й
«немічний, безсилий»
не́мощі
не́мощний
«немічний»
не́мо́щни́й
«тс.»
немо́щник
«хворий»
онемочи́
онемощі́ти
«тс; збідніти»
промага́ти
«тс; залишатися в силі»
промі́жний
«спроможний»
про́міжно
«можливо»
промога
«спроможність»
промогти́
промогти́ся
«перенапружитися; надірватися»
промогчи́ся
промо́жність
«тс.»
промочи́ся
«тс.»
розмага́ти
«розслаблювати»
розмо́га
«сила, міць»
спромага́тися
спромо́га
спромогти́ся
спромо́жнє
«заможно»
спромо́жний
спромо́жність
спромочи́
спромочи́ся
«спромогтися»
уможли́вити
унеможли́вити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магчы́ | білоруська |
| мо́га | болгарська |
| móc | верхньолужицька |
| magan «могти» | готська |
| mahts | готська |
| magan «могти» | давньоверхньонімецька |
| maht «тс.» | давньоверхньонімецька |
| мочи | давньоруська |
| magëti «подобатись» (m$ëgti) | литовська |
| може | македонська |
| móc | нижньолужицька |
| mögen «хотіти, любити» ( ‹ «відчувати потяг») | нововерхньонімецька |
| móc | польська |
| *mogti «могти» (первісно «тягти», пор. збережене досі слц. vymáhat’ «витягати») | праслов’янська |
| мочь | російська |
| мòћu | сербохорватська |
| môcť | словацька |
| môči | словенська |
| мошти | старослов’янська |
| moci | чеська |
| mãginti «вабити» | ? |
| magùs «привабливий» | ? |
| moketi «уміти» | ? |
| migati «мигати» ( ‹*«стягувати повіки») | ? |
| mьgla «імла, туман, хмара» («затягнуте небо») | ? |
вимага́ти
похідне утворення від могти́, яке у сполученні з префіксом ви- частково зберегло своє первісне значення (особливо в словацькій мові);
р. вымога́ть «вимагати, домагатися», бр. вымага́ць «тс., жадати», п. wymagać, ч. vymáhati «тс.», слц. vymáhať «тс.; витягати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вимо́га
вимо́гливий
одмага́ти
«відбирати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вымага́ць «тс., жадати» | білоруська |
| wymagać | польська |
| вымога́ть «вимагати, домагатися» | російська |
| vymáhať «тс.; витягати» | словацька |
| vymáhati «тс.» | чеська |
| могти́ | ? |
| ви- (особливо в словацькій мові) | ? |
відмага́тися «відмовлятися, відпиратися, позбуватися»
похідне утворення від могти;
значення могло розвинутися в результаті контамінації форм намага́тися і відбива́тися, відма́хуватися;
бр. адмага́цца «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адмага́цца «тс.» | білоруська |
| могти | ? |
| намага́тися | ? |
| відбива́тися | ? |
| відма́хуватися | ? |
намага́тися «старатися; домагатися; прагнути»
очевидно, префіксальне похідне від могти́, псл. *mogti «могти; тягти, напружуватися»;
виведення ч. namáhati від hmožditi se «мучитися» (Machek ESJČ 170–171) малопереконливе;
р. [намога́ть(ся)] «надриватися», бр. намага́цца «намагатися», п. namagać się «тс.», ч. namáhati «напружувати, втомлювати», namáhati se «напружуватися, прикладати зусилля», слц. namáhat’ «напружувати, втомлювати», namáhat’sа «напружуватися, втомлюватися, намагатися, працювати через силу», схв. namágati se «намагатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
намага́ти
«прагнути, пориватися; надолужувати; змагати, долати; (безос.) збиратися, йтися (до чогось) О»
намі́г
«намагання»
намогти́ся
«наполягти; наміритись»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| намага́цца «намагатися» | білоруська |
| namagać się «тс.» | польська |
| *mogti «могти; тягти, напружуватися» | праслов’янська |
| намога́ть(ся) «надриватися» | російська |
| namágati se «намагатися» | сербохорватська |
| namáhat' «напружувати, втомлювати»«напружуватися, втомлюватися, намагатися, працювати через силу» | словацька |
| namáhat'sа «напружувати, втомлювати»«напружуватися, втомлюватися, намагатися, працювати через силу» | словацька |
| namáhati від hmožditi se «мучитися» | чеська |
| namáhati «напружувати, втомлювати»«напружуватися, прикладати зусилля» | чеська |
| namáhati se «напружувати, втомлювати»«напружуватися, прикладати зусилля» | чеська |
| могти | ? |
магува́ть «важко працювати»
можливо акаюча форма давнішого *могувати, пов’язаного з могти́, псл. *mogti в колишньому значенні «тягти, волочити»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *mogti «тягти, волочити» | праслов’янська |
| *могувати | ? |
| могти́ | ? |
мачкува́тися «видиратися (вгору)»«моцуватися, силкуватися» (за змістом цитати, швидше )
очевидно, давніше *мочкуватися, пов’язане з моч «міць, сила», могти́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *мочкуватися | ? |
| моч «міць, сила» | ? |
| могти́ | ? |
маши́на
запозичення з французької мови;
фр. machine (звідки й нім. Maschíne, англ. machine) походить від лат. māchina «пристрій; засіб; машина», яке зводиться до гр. (дор.) μᾱχανᾱ (атт. μηχανή) «знаряддя, пристрій», що зіставляється з двн. magan «сила, міць», гот. mahts «тс.», псл. *mogti, укр. могти́;
р. болг. схв. маши́на, бр. машы́на, п. maszyna, ч. слц. вл. нл. mašina, м. машина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ма́рши́на
«машина»
машини́стий
«машиніст»
машиніза́ція
машинізува́ти
машині́ст
машині́стка
«друкарка»
(з р.)
маши́нка
маши́нник
«машиніст»
машино́ваний
«перегнаний через сепаратор»
(про молоко)
машино́вий
«тс.»
машинува́ти
«молотити машиною»
маши́нька
«січкарня»
підмаши́нок
«вітряк поліпшеної системи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| машы́на | білоруська |
| маши́на | болгарська |
| mašina | верхньолужицька |
| mahts «тс.» | готська |
| μᾱχανᾱ «знаряддя, пристрій» (дор.)(атт. μηχανή) | грецька |
| magan «сила, міць» | давньоверхньонімецька |
| māchina «пристрій; засіб; машина» | латинська |
| машина | македонська |
| mašina | нижньолужицька |
| maszyna | польська |
| *mogti | праслов’янська |
| маши́на | російська |
| маши́на | сербохорватська |
| mašina | словацька |
| могти́ | українська |
| machine (звідки й нім. Maschíne, англ. machine) | французька |
| mašina | чеська |
меха́ніка
нім. Mechánik, мабуть, за зразком фр. méchanique «механіка; механічний», утворено від лат. mēchanicus «механічний», mēchanica «механіка», які зводяться до гр. μηχανικός «умілий, спритний», похідного від μηχανη «знаряддя, машина», спорідненого з гот. magan «могти, бути спроможним», лтс. mêgt «могти; мати звичку», псл. *mogti, укр. могти́;
очевидно, запозичення з німецької мови;
р. болг. м. меха́ника, бр. мяха́ніка, п. ч. слц. вл. mechanika, нл. mechanizacija, схв. мехàника, слн. mehanika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
механіза́тор
механіза́ція
механі́зм
механізо́ваний
механізува́ти
меха́нік
механі́ст
«послідовник механіцизму»
механісти́чний
механіци́зм
«антидіалектичний напрям у філософії»
механіци́ст
«механіст»
механі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мяха́ніка | білоруська |
| меха́ника | болгарська |
| mechanika | верхньолужицька |
| magan «могти, бути спроможним» | готська |
| μηχανικός «умілий, спритний» | грецька |
| mēchanicus «механічний» | латинська |
| mêgt «могти; мати звичку» | латиська |
| меха́ника | македонська |
| mechanizacija | нижньолужицька |
| Mechánik | німецька |
| mechanika | польська |
| *mogti | праслов’янська |
| меха́ника | російська |
| мехàника | сербохорватська |
| mechanika | словацька |
| mehanika | словенська |
| могти́ | українська |
| méchanique «механіка; механічний» | французька |
| mechanika | чеська |
| mēchanica «механіка» | ? |
| μηχανη «знаряддя, машина» | ? |
міць «сила, міцність, могутність»
давнє запозичення з польської мови;
п. moc «сила, міць» відповідає укр. заст. міч «сила, змога», пов’язаному з могти́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
змо́цна
«з усіх сил»
маца́к
«силач; міцний тютюн»
місни́й
«міцний»
міснота́
міцни́й
міцни́ти
«робити, міцним, зміцнювати»
мі́цність
міцні́ти
міцні́шати
міцно́та
мосува́ти
«укріпляти»
моц
моц
«багато Ж; дуже МСБГ»
мо́ца
«тс.»
моца́к
«силач; [міцне яйце, биток; міцний тютюн Ж]»
моца́ка
«силач; міцне яйце»
моца́р
«силач; (заст.) володар Бі»
моца́рство
«могутність»
моцни́й
«тс.»
моцни́ти
«кріпити; кріпитися»
моцныи
«могутній, непохитний; правомочний»
(1434, 1436, 1440--1492)
моцуватися
«з великим зусиллям робити щось; мірятися силами»
моцъ
«спроможність, сила, чинність; збройні сили»
(1436, 1455, 1462)
моцюва́ти
«посилювати, зміцнювати; напружувати»
моцюва́тися
«моцуватися»
наміць
«дуже міцно»
не́міць
«неміч»
немоце́нний
«який перевищує сили»
обезмо́цніти
«знесиліти»
уміцня́ти
«зміцнювати»
умоцня́ти
«закріплювати, робити міцним»
умоцо́ваний
«закріплений; зміцнений»
умоцьо́вувати
«ТС.»
умоцюва́тися
«зробитися міцнішим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| moc «сила, міць» | польська |
| міч «сила, змога» | українська |
| міч «сила, змога» | ? |
| могти́ | ? |
умага́тися «домагатися; жадати»
похідне утворення від могти́, пор. домага́тися, змага́тися;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| могти | українська |
| домага́тися | українська |
| змага́тися | українська |
щомо́га «скільки можна, по змозі; з усієї сили»
складне утворення із займенника що і дієслівної форми мо́га, що продовжує давньоруський активний дієприкметник мога від дієслова мочи, укр. могти́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| могти́ | українська |
| що | ? |
| мо́га | ? |
| мога | ? |
| мочи | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України