МОГИЛЯК — ЕТИМОЛОГІЯ
моги́ла «яма для поховання; насип над похованим; [обрубані верхівки дерев, складені в купу (у гуцулів-дереворубів); глиняна форма]»
псл. mogyla «купа», очевидно, пов’язане з *mogti «могти», первісно «тягти» (отже, «стягнене в купу»);
слово могло бути успадковане ще з доіндоєвропейського періоду (пор. Хубшмид Этимология 1967, 243–245);
інші спроби пояснення (див. Фасмер–Трубачев II 634–635), у т. ч. й виведення від іллір. *go/ am(u)l- (Орел ОЛА 1981, 301–302), недостатньо переконливі;
р. болг. моги́ла, бр. магі́ла, др. могыла «курган», п. mogiła, ч. слц. mohyla, вл. mohiîa «тс.», полаб. migkolа, схв. мòгила, гòмила «купа», слн. gomíla «тс.», стсл. могыа, гомила;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замоги́льний
мо́ги́лки́
моги́льник
«той, хто копає могили; стародавнє кладовище»
моги́льщик
«працівник на кладовищі»
могиля́к
«гробарик, могильник, Necrophorus vespillo L.»
(ент.)
могли́ці
«кладовище»
надмоги́льний
намоги́лувати
«насипати могилу»
намоги́льний
помоги́льний
«який живе на могилах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магі́ла | білоруська |
| моги́ла | болгарська |
| mohiîa «тс.» | верхньолужицька |
| могыла «курган» | давньоруська |
| *go/ am(u)l- | іллірійська |
| migkolа | полабська |
| mogiła | польська |
| mogyla «купа» | праслов’янська |
| моги́ла | російська |
| мòгила | сербохорватська |
| mohyla | словацька |
| gomíla «тс.» | словенська |
| могыа | старослов’янська |
| гòмила «купа» | українська |
| гомила | українська |
| й | чеська |
| mohyla | чеська |
| *mogti «могти» | ? |
| первісно «тягти» (отже, «стягнене в купу») | ? |
| й | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України