МОГАР — ЕТИМОЛОГІЯ
мога́р «мишій італійський; угорське просо, чумиза, Setaria italica (L.) Р. В.» (бот.)
запозичення з угорської мови;
уг. muhar, mohar «тс.» виводиться з південнослов’янських мов (пор. слн. mȗhec «осока» і под.);
р. мога́р, п. mohar, ч. mohar, mohár, слц. mohár, болг. мохар «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
маґа́р
мохар
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мохар «тс.» | болгарська |
| mohar | польська |
| мога́р | російська |
| mohár | словацька |
| muhar | угорська |
| mohar | чеська |
| mohár | чеська |
| mohar «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України